Чорні експонати у Чорну п’ятницю: як креативність закарпатців сприяє розвитку культури

Історія Чорної п’ятниці, як всесвітнього дня розпродажів, є доволі давньою, хоча навіть самі американці не знають достеменно, з чого вона почалася. Одні кажуть, що все пішло від п’ятниці у вересні 1869 року, яку в США назвали чорною через різке падіння курсу золота й фінансовий крах багатьох підприємців. Також є версія, що назва пішла від величезних («чорних») заторів на дорогах у п’ятницю після святкування Дня подяки. А ще припускають, що сезон різдвяних закупів, який стартував після Дня подяки у п’ятницю, був початком періоду, коли бухгалтери записували чорними чорнилами прибуток замість того, аби записувати червоними чорнилами збитки. Нині Чорну п’ятницю «відзначають» вже у всьому світі, причому не лише розпродажами, а й різними цікавими акціями. Наприклад, у Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького в Ужгороді у Чорну п’ятницю відкрили цікаву тематичну виставку, всі експонати якої мають чорний колір.

Аби побачити незвичні експонати, підніміться на другий поверх ужгородського замку. Біля входу в колишню каплицю (орієнтиром вам послужить велика мозаїка) є невеличкі двері, що ведуть до кімнат, де раніше експонувалися предмети, пов’язані з історією ужгородського замку. Увійшовши у ці двері, ви потрапите у простір, де білі стіни контрастують з абсолютно чорними експонатами. Загалом тут їх аж 134 – і це ще далеко не всі чорні предмети, які зберігаються у багатих фондах краєзнавчого музею.

«Ідея такої виставки належала провідній науковій співробітниці краєзнавчого музею Василині Палинчак-Кутузовій, – розповідає завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин. – Ще на початку жовтня вона запропонувала знайти у фондових зібраннях цікаві предмети чорного кольору, аби об’єднати їх у тематичну виставку до Чорної п’ятниці. Почалася пошукова робота, до реалізації задуму доєднався сектор природи із завідувачкою Русланою Джахман. Так і народилася тимчасова виставка «Чорна колекція: від природи до мистецтва». Думаю, нам вдалося зробити щось незвичне».

Виставка є дійсно короткотривалою, тож аби побачити її, у вас є час до 11 грудня. А побачити там дійсно є що, більшість предметів ще не були виставлені в експозиції, роками зберігаючись у фондових приміщеннях. Наприклад, на виставці можна побачити чудові зразки міського одягу початку й середини ХХ століття: дві чудові чорні сукні 1930-х років, подаровані музею Ілоною Товт із с. Гетен на Берегівщині; шовковий жакет 1930-х років, блуза, хустка, поховальний чепець та багато іншого. Окремо представлений цікавий капелюх – традиційний головний убір угорських пастухів чікошів, котрі випасали коней, вміло орудуючи довгими батогами. Цей капелюх є подарунком із району Гортобадь, де здавна працювали чікоші.

На красивій кахельній печі можна побачити чорну урну, в якій є трохи землі. Це дуже цікавий експонат із подарункового фонду. В документах зазначено, що цю урну подарувала музею делегація гостей у 1950-х роках. А земля в урні була набрана на місці важких боїв Другої світової війні на перевалі Дукля в Словаччині.

Привертають увагу відвідувачів і зразки ливарного мистецтва. На столику ХІХ століття, виготовленому на залізоливарному Фрідєшівському заводі біля Мукачева, стоїть чорний телефонний апарат 1967 року – він потрапив до музею з Теребле-Ріцької ГЕС. Поруч можна побачити гарну підставку для свічок, грубку ХІХ століття, а над усім цим висить дуже цікава річ – люстра для свічок, про яку в документації музею записано: «виконана ужгородськими ремісниками». Свічки для цієї люстри підходять дуже товсті, аби довго горіли, освітлюючи приміщення. Та оскільки в музеї освітлювати такими лампами приміщення не можна, експонат прикрасили не свічками, а… опудалом крука. Цей птах був здобутий у 1929 році в околицях с. Сюрте відомим орнітологом Олександром Грабарем. Попри такий поважний вік опудало чудово збереглося, а розміри крука наочно демонструють різницю між цим птахом і граками, опудала яких теж можна побачити на виставці. З природничих експонатів чорного кольору також виставили колекцію комах та підбірку мінералів.

Часто відвідувачі зі зацікавленням зупиняються біля чорної різьбленої «шафки» з відчиненою верхньою кришкою. Заглядають всередину і бачать, що це ніяка не шафа, а музична скринька початку ХХ століття. Звідки вона в колекції музею – в документах, на жаль, не зазначено. Однак такі скриньки в міських будинках того часу були не рідкістю, на них можна було послухати музику з перших платівок. До речі, в шафі є навіть ціле відділення для зберігання платівок. З техніки на виставці також представлені друкарська машинка «Triumph», чотири фотоапарати радянського періоду, чудовий грамофон 1930-х років.

Цікавою є археологічна добірка, з якої можна побачити, що здавна люди на території сучасного Закарпаття користувалися посудом чорного кольору. Чорними були й поховальні урни, дві зі знайдених археологами урн представили й на виставці.

Навіть картини на стінах у цій частині експозиції чорного кольору. Чотири плакети у техніці вишкрябування на чорному тлі були виготовлені у 1960-х роках на художньо-сувенірній фабриці села Драчино. На звороті цих робіт зазначено, що їх представляли на виставці в Монреалі у 1967 році.

Загалом це далеко не все, що можна побачити на чорній-чорній виставці у чорній-чорній кімнатці ужгородського замку. І креативні працівники Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького не збавляють темп, адже днями там відкрилася ще одна новенька тематична виставка «Від Миколая – до Різдва», де представлені ікони св. Миколая, літургійні предмети, приклад сервірування різдвяного столу та прикрашання новорічної ялинки в давнину тощо.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»