«Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади

– Справа в тому, що я йшов у ЗСУ не просто служити, а воювати, мені хотілося помститися за батька, – розповідає Владислав. – Марширування стройовим кроком чи вищипування трави на плацу – не для мене. У механізованій бригаді ми виконували бойові завдання на морі, мінували акваторію біля Маріуполя, виходили в сіру зону. Один раз надто близько наблизилися до ворога й потрапили під мінометний та артилерійський обстріл. У нашого «ЗіЛа» знесло переднє й заднє колеса, але ми зуміли вибратися – він був повнопривідним 6-колісним.

Контракт Владислава закінчився 2 лютого 2022 року, і він повернувся додому на Сумщину в надії відпочити.

– За три роки служби я накопичив трохи грошей, встиг навіть купити машину й думав – ну, все, відпочину й поживу трохи для себе. А через три тижні почалася повномасштабна війна…

Разом із друзями Владислав виїхав на Закарпаття, через кілька днів пішов у військкомат і став бійцем 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. На початку служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні, а згодом перевівся в новостворений підрозділ безпілотників. Відтоді працює з FPV-дроном і має багато результативних вильотів.

– Це і знищена техніка, і склади з боєкомплектом, і ворожа піхота… Одного разу мені вдалося знищити FPV-дроном танк, а це дуже непросто. Танк був дуже добре замаскований, але аеророзвідка виявила його в момент пострілу – він кошмарив нашу піхоту. По отриманих координатах негайно вилетіли FPV-дрони з кумулятивними боєприпасами. Вони влучали в танк, але не завдавали йому шкоди. Я вилетів до танка з дроном, зарядженим запалювальною сумішшю, обережно посадив його прямо на моторний відсік і привів вибухівку в дію. Танк загорівся, а через хвилину в ньому вибухнув боєкомплект. Крім цієї «жирної» цілі в моєму «послужному списку» знищені гармати, бліндажі та інші укриття, крім того, я багато разів допомагав нашій піхоті відбивати ворожі штурми…

Владислав і сам неодноразово потрапляв під ворожий вогонь, має чотири контузії від ближніх прильотів.

– Це і артилерійські чи мінометні обстріли, і ворожі FPV. Якось нам піднесли «комплексний обід». Ми працювали в посадці, і я почув, наче в повітрі щось гуде (маю добрий слух, незважаючи на контузію). Виглянув із укриття й побачив, як ворожий дрон пікірує прямо на нас. Врятувала маскувальна сітка – дрон намагався обминути її й вибухнув збоку. Одразу після цього посадку накрили з мінометів і ствольної артилерії. Нам тоді дуже пощастило – кущі й дерева загорілися, і ми в диму змогли втекти в інше укриття.

За званням Владислав солдат і не прагне кар’єрного росту – йому подобається служити в теперішніх умовах.

– Я хочу й далі їздити на позиції і знищувати ворогів – знайшов себе в цьому. Тим більше, що в нас чудовий підрозділ і дуже хороше командування. Це дуже багато важить – знаю з власного довгого армійського досвіду. Та й коли в наш підрозділ приїжджають стажери, дуже часто скаржаться на своє начальство. У нас із цим проблеми немає… Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни, тільки тоді повернуся додому. Я вже сьомий рік у армії, тому коли приїжджаю у відпустку, почуваю себе наче в гостях. Якщо поряд не гупає арта, мені не по собі, бо на фронті тиша означає, що ворог готується до чогось поганого…

У Владислава є дівчина, з котрою він познайомився вже під час повномасштабної війни.

– Вона працює в системі МВС, живе неподалік мого місця служби, тому час від часу в нас є можливість бачитися. У дівчини є кіт Кінг, який, коли я приходжу, починає трохи ревнувати, – сміється Владислав і показує свої подряпані руки. – Але ми знаходимо спільну мову. Чим буду займатися після війни? Навіть не думав про це, можливо, зніматиму FPV-дроном весілля – у цьому я здобув високу кваліфікацію, – знову сміється боєць. – Однозначно повернуся в цивільне життя, хочу створити власну сім’ю й коли народиться дитина, особисто виховувати її, бути постійно поряд…