Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії

«У 2022 році я вирішив йти воювати. Побратими почали називати мене Фізиком, бо я завжди точно вираховував поправки для стрільби на будь-яку дистанцію», – згадує чоловік перші дні у війську. Його аналітичний розум, здатність рахувати буквально «на ходу» та уважність допомогли швидко освоїти нову професію.
«У нас були дуже сильні інструктори. Умови на полігонах, як на фронті. Головне – постійно тренуватись. Гарний зір – це добре, але постійна практика – це те, що робить із стрільця снайпера», – каже Фізик.
Його зброя – снайперська гвинтівка українського виробництва UAR-10, витривалість і розум.
«Снайпер не має права на паніку. Потрібно спокійно спостерігати, вибирати пріоритетні цілі, і в потрібний момент зробити один вирішальний постріл. Для цього треба врахувати десятки чинників: вітер, температуру, нахил місцевості, положення тіла… Все це забирає час. Тому ідеально працювати снайперською парою – стрілець і споттер. Він допомагає стрільцю визначити відстані до цілей, контролювати зовнішні фактори і коригує ведення вогню», – пояснює Фізик.
Найголовніше в його роботі — це рівновага, холодний розрахунок і повна концентрація на завданні. Фізична сила, витривалість, гострий зір, розум і ненависть до ворога роблять снайперів Національної гвардії України одними з найсильніших і найнебезпечніших воїнів.
У сучасній війні снайпери не просто «полюють». Вони – спостерігачі, які також можуть виявляти ворожі позиції та передавати координати для подальшої роботи артилерії. Маскування, терпіння і витримка дуже необхідні цим невидимим бійцям. Гвардійці-снайпери годинами можуть знаходитись на позиції без жодного руху у дощ, спеку чи холод. Вони чекають на свою найважливішу ціль, на свій шанс. І часто цей шанс – усього секунда, яка вирішує долю цілого бою.





До теми
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
До цієї новини немає коментарів