Сакурове диво Ужгорода: як прищеплюють дерева і чому іноді на одному — два цвіти

Причина такого явища — несвоєчасне видалення порослі, тобто пагонів, які утворюються на підщепі нижче місця щеплення.

Зазвичай приживлюваність щеп сакур є досить високою, проте значною мірою залежить усе від майстерності садівника.

Декан біологічного факультету УжНУ Ярослава Гасинець пояснює: «Щеплення сакури проводять так само, як і черешні або вишні — методом покращеної копуліровки або врозщіп. Роботи зазвичай виконують у березні-квітні. Важливою умовою є зберігання живців у стані спокою, аби не розпустилися бруньки. Заготівлю живців здійснюють на початку грудня, до настання сильних морозів. Весняне заготовлення також можливе, але лише за умови, що живці не підмерзли».

Сакуру рекомендують щепити на морозостійку підщепу, пристосовану до місцевих ґрунтів. Це можуть бути сіянці дикої черешні, звичайної вишні або спеціально виведені підщепи. Часто щеплення виконують на високому штамбі (1–1,5 м), особливо для плакучих форм.

Висаджують сакуру в захищених місцях. Щеплене на дикій підщепі дерево формує сильну кореневу систему, тому потребує добре підготовленого ґрунту.  Найкраще сакури цвітуть на відкритих сонячних ділянках, однак у дуже суху погоду їхні пелюстки швидко осипаються.

Важливим у догляді за сакурою є своєчасне видалення порослі підщепи — саме це гарантує гармонійне цвітіння та здоров’я дерева.

Карпатський Телеграф