Наталія Петій-Потапчук: «Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни»

Сьогодні колектив працює у статусі окремого комунального закладу культури Закарпатської обласної ради. Це не просто хор, який збирається на репетиції, а велика інституція, що поєднує концертну, творчу, гастрольну та господарську діяльність, реалізуючи понад 100 різноманітних мистецьких подій протягом року.

Закарпатський народний хор є найстарішим мистецьким колективом краю, створеним у 1945 році. Його історія тісно пов’язана з видатними постатями культури: композитором Іштваном Мартоном, художниками Федором Манайлом, Андрієм Коцкою та Адальбертом Ерделі. Власну професійну хореографічну школу та унікальну лексику танцю тут заклала легендарна мисткиня Клара Балог. Сучасна команда закладу складається з професіоналів різних напрямків – це не лише співаки, танцюристи та оркестранти, а й аранжувальники, композитори, поетеси та журналісти, що дозволяє хору залишатися центром культурного життя регіону.

Міжнародна діяльність та місія в часи війни

Під час повномасштабної війни національна культура набула стратегічного значення. Завдяки наявності власного комфортабельного автобуса колектив отримав можливість активно представляти українське мистецтво далеко за межами Батьківщини. За останні роки артисти побували з благодійними виступами у багатьох країнах Європи, серед яких Австрія, Німеччина, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Чехія та Польща.

Окремою сторінкою культурної дипломатії став візит керівниці хору разом із хореографами на інший континент – до Бразилії. Там вони провели серію практичних майстер-класів для української діаспори Бразилії та Аргентини. Представники діаспори через соціальні мережі чудово знали знакові українські пісні, як-от «Пливе кача по Тисині» чи «Верховино, мати моя», тому активно навчалися закарпатських вокальних та танцювальних традицій.

«Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни. Це наша ідентичність і наше коріння. Ми зобов’язані демонструвати світові багатство нашої культури, неповторність та автентику Закарпаття, показуючи, що ми є і ми будемо, бо маємо глибоку історію», – наголошує Наталія Петій-Потапчук.

Народження фестивалю «Шовкова косиця» та залаштунки організації

Давньою мрією керівниці було створення масштабного фольклорного фестивалю, проте під час війни існували певні перестороги щодо безпеки та логістики. Поштовхом до реалізації стало офіційне започаткування в Україні Дня культурного розмаїття (21 травня). Оскільки Закарпаття є благодатним краєм, де в мирі та злагоді проживають різні етноси, саме Ужгород став ідеальним майданчиком для такого свята. Підготовка розпочалася в лютому спільно з Департаментом культури, обласною та міською радами, які виступили співорганізаторами.

Основний тягар організації ліг на плечі колективу хору. Кочен артист став волонтером, працюючи над проєктом безкоштовно у позаробочий час після основних репетицій та концертів. Положення фестивалю-конкурсу пройшло офіційну реєстрацію в органах юстиції в Івано-Франківську.

Для оцінювання учасників запросили надзвичайно поважне та авторитетне журі, до якого увійшли провідні фольклористи України, керівники національних творчих колективів із Києва, відомі професори та хормейстери зі Львова та Івано-Франківська, а також знані закарпатські митці. Конкурс не мав вікових обмежень, тому об’єднав і дорослі, і дитячі колективи.

Організатори висловлюють щиру вдячність партнерам за безкоштовне надання локацій та сприяння. Окрему подяку хор висловлює Закарпатській академії мистецтв, яка розробила оригінальний дизайн нагород для переможців, а також дизайнеру Олександру Кофілю та фотографу Сергію Денисенку за створення художніх інформаційних буклетів. Попри воєнний стан, до події онлайн долучився хор із США, приїхав колектив із Братислави, а представники Італії, Німеччини та Словаччини відвідали захід як гості.

Чотири дні фольклорного свята в Ужгороді

Масштабний етнофорум тривав чотири дні, кожен з яких мав свою унікальну програму. У четвер, 21 травня, відбулося урочисте відкриття фестивалю на території Ужгородського замку. Сприятлива погода та відсутність повітряних тривог дозволили повністю реалізувати всі заплановані заходи на відкритому повітрі.

22 травня на площі Фенцика перед будівлею філармонії влаштували дефіле-показ автентичного закарпатського вбрання з фондів хору. Ці костюми, які дбайливо зберігаються в костюмерних цехах закладу, свого часу розроблялися за ескізами корифеїв закарпатської школи живопису. Особливості кожного строю – від кольорової гами до головних уборів – коментував директор скансену Василь Коцан.

Цього ж вечора у театрі ляльок «Бавка» відбулася благодійна вистава «Животоки» від Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» (художня керівниця – Ільїна Генсіцька). Вистава зібрала повний аншлаг, а сам київський колектив згодом став володарем Гран-прі конкурсу.

Субота, 23 травня, була присвячена безпосередньо конкурсним прослуховуванням, які проходили у залах філармонії, замку та музею народної архітектури та побуту. Вечір продовжився благодійними концертами, де колективи мали змогу виступити із розширеними програмами на різних майданчиках міста. Завершився день неформальним спілкуванням: для всіх учасників приготували величезний традиційний закарпатський бограч, зварити який артистам допомогли українські військові.

Недільна програма стала кульмінацією всього фестивалю. Вулицями Ужгороді пройшла видовищна тисячна святкова хода учасників у національних костюмах із піснями та танцями. Після цього на площі Петефі розпочався грандіозний Гала-концерт. Він тривав понад п’ять годин, презентуючи виступи всіх переможців конкурсу та урочисте вручення дипломів і пам’ятних призів.

Погляд у майбутнє та «Молитва за Україну»

Фестиваль «Шовкова косиця» отримав велику кількість позитивних відгуків. Один із гостей зазначив у листі, що цей захід став найкращою подією, яка трапилася з їхнім колективом за останні чотири роки в Україні. Наталія Петій-Потапчук переконана, що такі фестивалі необхідні, навіть якщо здається, що зараз нам не до співу чи танцю.

За її словами, люди приїжджають сюди і відчувають справжнє моральне перезавантаження, вони починають глибше розуміти, що народна музика дуже потрібна. Саме тому керівництво хору мріє, щоб наступного року «Шовкова косиця» стала одним із найбільших мистецьких форумів у Східній Європі.

Паралельно Закарпатський народний хор розпочинає активну підготовку до своєї традиційної мистецько-патріотичної акції «Молитва за Україну». Цей проєкт, започаткований хором ще у 2014 році, у 2026 році проводитиметься вже втринадцяте (13-те). Останні два роки до акції в онлайн-форматі активно долучаються виконавці та релігійні громади з країн Європи, а також Північної та Південної Америки, об’єднуючи світ навколо спільної молитви за перемогу України. Закарпаття залишається форпостом, який через культуру демонструє силу всього європейського простору.

«Закарпаття є найбільш європейською частиною України, ми межуємо з багатьма країнами, і дуже багато закордонних гостей мають величезне бажання приїхати до нас. Ми повинні показувати світові наше глибоке коріння, нашу унікальну автентику та силу духу, адже ми та наша культура точно цього варті», – підсумовує Наталія Петій-Потапчук.

Карпатський Телеграф