Родини ветеранів українсько-російської війни беруть участь у проєкті відновлення ментального здоров’я на Закарпатті

Сходження на скелі — одна із частин проєкту реабілітації для ветеранів, розповідає Суспільне. Цьогоріч цим видом спорту займаються у Виноградові. Ветеран Василь Король піднявся на скелю вдруге.

"Ми були минулого року, це була поїздка в Ужгород. А в цьому році, чесно, це дружина побачила. Минулого року я один раз тільки піднімався. Мені дуже сподобалося, це дуже драйвово, тим більше до цього я не розумів, чому хлопці, які вже комісовані, мають інвалідність, записуються і пробують все, з одного боку незрозуміло, а з іншого — я тепер розумію, що ти прокручуєш те, що багато чого не знав, не вмів і тепер хочеш все попробувати, тим більше пройшовши те, хочеться все спробувати. Скелелазіння — дуже драйвово, дуже драйвово", — розповів ветеран російсько-української війни Василь Король.

"Побратим тримав мотузку і я не думав про те, чи він там щось неправильно зробить, я просто ліз і насолоджувався краєвидами нашої країни. У мене дружина теж колишня військова, вона побачила в соцмережі, подали заявку і так опинилися тут. Є з ким поспілкуватися, бо побратими, як ніхто розуміють тебе, можна помовчати, можна поговорити, навіть якщо ти щось не те сказав, то тебе все ж зрозуміють так, як треба. Потрібно все, що може відволікти ветерана від того, що він бачив", — ділиться ветеран російсько-української війни Олександр.

Ветеран Едуард Сафронов також спробував зійти на скелю.

"Раніше я підіймався тільки на нашу рідну Говерлу, але це трішки інші масштаби. Минулого року, коли мене запросили в кемп в Австрію, то я там підіймався на гору висотою 3000 метрів. Це практично так само. Спочатку був сильний страх, я не розумів, як я з однією рукою, бо друга рука пришита, вона не функціонує але я для себе зрозумів за підтримки штатного психолога цієї фундації, що я зможу, що я можу подолати цей страх, я можу подолати ці відстані і я можу бути чемпіоном", — каже чоловік.

Про спорядження та про правила сходження на скелю ветеранам розповідали іноземні інструктори спільно з українськими. Також вони допомагали під час скелела?зіння.

"Починають ветерани з 5-6 метрів, це найкоротша дорога. Коли вже потренувалися на цій дорозі, вони переходять на вищі дороги, як ви бачите, це 20 метрів і є 30 метрів. Тобто спочатку на малій дорозі вони навчаються, як користуватися спорядженням, як спускатися, а потім переходять на більш складні дороги", — розповів інструктор із Словенії Жига Оразем.

Проєкт відновлення ментального здоров’я для ветеранів та їхніх сімей реалізують представники благодійного фонду "Mountain Seed Foundatoin". Наразі участь у проєкті беруть 14 сімей ветеранів. Для дружин, дітей та військових — програми різні. Розповіла співзасновниця "Mountain Seed Foundation" Ірина Приходько.

"Жінки, діти та ветерани трішки відпочивають одне від одного, але можуть і разом насолодитися природою та, сподіваюся, що вони вже отримують якісь «інструменти від нашої психологині», які будуть використовувати у подальшому житті. Програму ментальної підтримки проводить професорка Єльського університету Аміт Орен. Це наша перша група для України. Це наш перший табір в Україні. Ми проводимо його з нашою інтернаціональною командою, тобто українці, наші друзі американці, європейці, гіди зі Словенії. Ми показуємо, як ми проводимо ці програми, вони дивляться, а потім другий тиждень українська команда буде проводити, а ми будемо спостерігати й потім вже залишаємо українську команду, яка буде проводити всі ці табори впродовж року", — ділиться жінка.