Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта

Закарпатець Олександр Товт працював за кордоном, коли 24 лютого 2022 року дізнався про початок повномасштабного вторгнення. Про війну йому повідомила мати телефоном. Першою думкою чоловіка було: якщо росіяни дійдуть до Києва, то незабаром і до рідного Ужгорода, де жила його родина. Рішення повернутися в Україну він прийняв миттєво.

1 березня Олександр вже був у лавах Чопського прикордонного загону. Після курсу підготовки у складі бойового підрозділу вирушив на Донеччину.

«Мотивація зашкалювала. Ми знали, за ким стоїмо — за дітьми, за сім’ями. Моїй донечці тоді було лише п’ять. Я не міг допустити, щоб ворог зруйнував її дитинство», — згадує він.

За час служби Олександр пройшов запеклі бої у Слов’янську, Бахмуті, Андріївці, Кліщіївці та Курдюмівці. Росіяни обстрілювали з усіх видів зброї. День непомітно перетікав у ніч. Вижити допомагали віра в Бога та думка про сім’ю.

Під час одного з бойових виїздів він отримав серйозну травму ноги. Попри це, після операції наполіг на поверненні до підрозділу. Практично умовиа начальника відділу взяти його з собою у наступний виїзд. Каже, не міг залишити побратимів — для багатьох був підтримкою.

Другий виїзд був ще важчим. Ворог мав чисельну й технічну перевагу. В одному з боїв Олександр із двома побратимами відбили ворожий штурм, тримаючи позицію, що опинилася між двома російськими. Їх залишилось троє, але вони не відступили. У тому бою він отримав численні осколкові поранення в живіт. Евакуації довелося чекати дев’ять годин під щільним вогнем.

Після лікування та ротації Олександр повернувся на Закарпаття. Найбільше мріяв обійняти донечку Єву, яка нетерпляче чекала тата.

«Єва — справжня патріотка. Іноді мені здається, вона більше розуміє про любов до України, ніж багато дорослих».

Попри наслідки поранень, Олександр продовжує службу. Зараз патрулює українсько-словацький кордон у складі Чопського прикордонного загону разом зі службовим собакою. На його рахунку чимало затримань порушників прикордонного законодавства.

«Жодного разу не пошкодував про рішення, яке прийняв у перший день війни. Нашу землю і наших дітей ніхто не захистить, окрім нас», — каже він.