Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»

До повномасштабної війни Юрій Юрійович мав багатий життєвий досвід: проходив строкову службу, отримував освіту, працював пекарем, водієм, зварювальником, а якийсь час був за кордоном. Зі своєю дружиною познайомився 8 березня в піцерії. До речі, знайомитися вона підійшла сама. Відтоді дві долі поєдналися в одну міцну родину, яка пізніше поповнилася сином та донькою.
Сьогодні «Мадяр» у званні старшого сержанта. З честю та мужністю виконує бойові завдання на посаді командира міномета. Маючи великий життєвий досвід та справжню харизму – Юрій впевнено веде за собою побратимів. «Вважаю, що мене оточують хлопці, сильні духом. Адже ми сюди прийшли, щоб завершити цю війну. Нашою перемогою!» - зазначає він.
Серед захоплень нашого бійця – мандрівки та ведення домашнього господарства. Він полюбляє лагодити автомобілі та займається розведенням кроликів. А ще Юрій Гегедеш дуже релігійна людина, читає молитву зранку та ввечері і вирить, що Бог допоможе пройти цей етап життя і повернутися додому живим та здоровим. А після Перемоги Юрій мріє повернутися до попередньої роботи і займатись господарством.
Ми впевнені, що всі мрії наших побратимів здійсняться! Разом до Перемоги!
156 окрема механізована бригада
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
До цієї новини немає коментарів