73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ

Ким працював у Америці та чому вирішив волонтерити — історію Джима Сліза розповів "Суспільне Ужгород".
Волонтерська робота в Україні розпочалась ще у 1995-му році: тоді Джим Сліз вперше сюди приїхав і привіз валізи з медичними препаратами.
"Зараз я маю п'ятьох дітей і 14 онуків. Обожнюю свою сім'ю", — каже волонтер. "У 2011-му році я завершив 30-річну кар'єру водія шкільного автобуса, що дало мені достойну пенсію у США".
Згодом Джим Сліз разом із дружиною переїхали до Ужгорода. "Ми приїхали, бо Бог сказав приїхати сюди і допомагати. Ми працюємо у благодійному фонді "Сім'я Христа" (керівником фонду є Рудольф Балажинець — президент ФК "Ужгород", — ред.). Наша робота спрямована на допомогу українським військовослужбовцям, підтримку дитячих будинків, а також на інші гуманітарні цілі", — розповідає Джим Сліз.
На матчі Другої ліги "Ужгород" — "Скала 1911" Джим Сліз з командою волонтерів готували їжу за донат на ЗСУ.
"Рудольф Балажинець попросив мене приготувати на грилі 50 кг курячих стегон. Ініціатива дуже проста: підтримати наш футбольний клуб, познайомитися з вболівальниками "Ужгорода" та, звісно, зібрати донат для захисників. Стояла скриня, куди кожен міг зробити внесок, стільки, скільки вважає за потрібне", — каже волонтер.
"Усе пройшло просто прекрасно: було дуже багато людей. Ціную можливість поспілкуватися з кожним українцем — прекрасна нація. Окрім допомоги тут, я також під час повернення додому, до Америки, можу нести правду, щоб протистояти російській пропаганді. Ми з вами, українці!", — зазначив Джим Сліз.
До теми
- Закарпатський поліцейський із позивним «Сіті»: від страху до майстерності – історія молодого оператора дронів на фронті
- Відомий кондитер Валентин Штефаньо започаткував дипломатичні гастроекскурсії
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
До цієї новини немає коментарів