73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ

Ким працював у Америці та чому вирішив волонтерити — історію Джима Сліза розповів "Суспільне Ужгород".
Волонтерська робота в Україні розпочалась ще у 1995-му році: тоді Джим Сліз вперше сюди приїхав і привіз валізи з медичними препаратами.
"Зараз я маю п'ятьох дітей і 14 онуків. Обожнюю свою сім'ю", — каже волонтер. "У 2011-му році я завершив 30-річну кар'єру водія шкільного автобуса, що дало мені достойну пенсію у США".
Згодом Джим Сліз разом із дружиною переїхали до Ужгорода. "Ми приїхали, бо Бог сказав приїхати сюди і допомагати. Ми працюємо у благодійному фонді "Сім'я Христа" (керівником фонду є Рудольф Балажинець — президент ФК "Ужгород", — ред.). Наша робота спрямована на допомогу українським військовослужбовцям, підтримку дитячих будинків, а також на інші гуманітарні цілі", — розповідає Джим Сліз.
На матчі Другої ліги "Ужгород" — "Скала 1911" Джим Сліз з командою волонтерів готували їжу за донат на ЗСУ.

"Рудольф Балажинець попросив мене приготувати на грилі 50 кг курячих стегон. Ініціатива дуже проста: підтримати наш футбольний клуб, познайомитися з вболівальниками "Ужгорода" та, звісно, зібрати донат для захисників. Стояла скриня, куди кожен міг зробити внесок, стільки, скільки вважає за потрібне", — каже волонтер.
"Усе пройшло просто прекрасно: було дуже багато людей. Ціную можливість поспілкуватися з кожним українцем — прекрасна нація. Окрім допомоги тут, я також під час повернення додому, до Америки, можу нести правду, щоб протистояти російській пропаганді. Ми з вами, українці!", — зазначив Джим Сліз.

До теми
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Зеленський завойовує симпатії виборців Трампа - The Wall Street Journal.
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія

До цієї новини немає коментарів