73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ

Ким працював у Америці та чому вирішив волонтерити — історію Джима Сліза розповів "Суспільне Ужгород".
Волонтерська робота в Україні розпочалась ще у 1995-му році: тоді Джим Сліз вперше сюди приїхав і привіз валізи з медичними препаратами.
"Зараз я маю п'ятьох дітей і 14 онуків. Обожнюю свою сім'ю", — каже волонтер. "У 2011-му році я завершив 30-річну кар'єру водія шкільного автобуса, що дало мені достойну пенсію у США".
Згодом Джим Сліз разом із дружиною переїхали до Ужгорода. "Ми приїхали, бо Бог сказав приїхати сюди і допомагати. Ми працюємо у благодійному фонді "Сім'я Христа" (керівником фонду є Рудольф Балажинець — президент ФК "Ужгород", — ред.). Наша робота спрямована на допомогу українським військовослужбовцям, підтримку дитячих будинків, а також на інші гуманітарні цілі", — розповідає Джим Сліз.
На матчі Другої ліги "Ужгород" — "Скала 1911" Джим Сліз з командою волонтерів готували їжу за донат на ЗСУ.

"Рудольф Балажинець попросив мене приготувати на грилі 50 кг курячих стегон. Ініціатива дуже проста: підтримати наш футбольний клуб, познайомитися з вболівальниками "Ужгорода" та, звісно, зібрати донат для захисників. Стояла скриня, куди кожен міг зробити внесок, стільки, скільки вважає за потрібне", — каже волонтер.
"Усе пройшло просто прекрасно: було дуже багато людей. Ціную можливість поспілкуватися з кожним українцем — прекрасна нація. Окрім допомоги тут, я також під час повернення додому, до Америки, можу нести правду, щоб протистояти російській пропаганді. Ми з вами, українці!", — зазначив Джим Сліз.

До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів