Герої без зброї: старший водій Іван Волошин про те, що кожен виїзд це відповідальність за техніку і людей, які її очікують

"З дитинства мені подобалося їздити на великих автомобілях. Мабуть, це й стало вирішальним. Бо якщо з легковиком усе просто — сів і поїхав, то важка інженерна техніка потребує зовсім іншого підходу. Тут потрібно все перевірити, постійно тримати машину в готовності, щоб виїхати за першим викликом. І не завжди така техніка потрібна там, де є нормальні дороги. Часто доводиться заїжджати в такі закутки, де немає ані дороги, ані під’їздів. Але якщо ти потрібен саме там, значить, попри все, допомогу треба доставити", — зазначає Іван.
Про службу в ДСНС Іван замислився після розмови зі знайомим, який повідомив, що в Аварійно-рятувальному загоні потрібен водій трала — спеціальної платформи для перевезення негабаритної техніки. Він вирішив спробувати і вже четвертий рік ця робота стала невід’ємною частиною його життя. Попри складні умови, які далеко не завжди можна назвати «лакшері», він жодного разу не пошкодував про свій вибір.
“Нашим основним завданням було якнайшвидше доставити необхідну техніку нашим підрозділам і евакуювати ту, що вийшла з ладу. Часто доводилося працювати в умовах постійної небезпеки, під обстрілами, з усвідомленням того, що кожен виїзд може бути ризикованим. Страх, звісно, був, але завдання потрібно виконувати. Бо ти розумієш: кожен пройдений кілометр, кожна доставлена одиниця техніки — це реальна допомога і ще один крок до нашої перемоги”, — зазначає рятувальник.
Третє відрядження запам’яталося через ситуацію, яку Іван називає показовою.
«Я їхав терміново забрати техніку із зони обстрілів — це був екскаватор. Дорога там виявилася дуже вузькою, а через габарити розвернути трал було неможливо. Згодом ситуація ускладнилася ще більше, адже трал застряг. При цьому дорогу ні в якому разі не можна було перекривати, адже нею постійно рухалася військова техніка. Потрібно було терміново звільнити проїзд. Діяти треба було негайно, і однієї професійної майстерності було недостатньо. Але удача посміхнулася... і ми змогли витягнути трал тим самим екскаватором, який я перевозив. А потім ще й з’ясувалося, що і водій, і техніка були із Закарпаття. Я переконаний, що це був не просто збіг», — додає Іван.
Іван переконаний, що його професійні навички ще довго залишатимуться потрібними. Адже після завершення війни, країні знадобляться руки кожного українця, щоб відбудувати зруйноване, відродити міста, дороги, школи й лікарні.
“Я хочу і надалі бути корисним там, де потрібна допомога, бо від наших спільних зусиль залежить майбутнє України”, — каже він.



До теми
- У Мукачеві розпочинається молодіжний компонент програми Roma Response
- У чеському часописі пишуть про Ужгород та життя чехів на Закарпатті
- Ветерани в публічному просторі: як уникати стереотипів і працювати відповідально
- Написав 15 творів, п’єсу та навіть став актором у 59 років – історія офіцера 128 бригади Григоровича
- Рівень відповідальності, який дорівнює хірургічному: як на Закарпатті працюють операційні медсестри РЕПОРТАЖ
- Герої без зброї: рятувальник Роберт Кут про допомогу людям, підтримку та відповідальність за кожне рішення
- "Закарпатський квест": як дві переселенки створили настільну мандрівку краєм
- Закарпатська обласна філармонія: будівля з історією колишньої синагоги в центрі Ужгорода
- В Ужгороді у День святого Валентина одружиться 7 пар
- Крафтове виробництво «Вуйко Еко» випустило новий продукт за рецептом, якому вже понад 150 років
- "До перемоги я поки на місці": прикордонниця Чопського загону Мар'яна Грицак розповіла про службу й плани на майбутнє
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ століття»: книжка
- Закарпаття під час війни: використані переваги та пропущені можливості
- Музей, що зберігає дух митця: в Ужгороді відзначають 45-річчя музею Манайла
- Мирослав Дочинець, письменник: "Україна навіть через покоління не буде повністю українськомовною"
- Унікальне Закарпаття: у соцмережах показали соляну стометрову піраміду підземного Солотвина
- ДНК-ідентифікація тіл невпізнаних та зниклих безвісти: як на Закарпатті проводять експертизи
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- Понад 4 тисячі випадків захворювання на грип та ГРВІ виявили минулого тижня на Закарпатті
- Щороку на облік у Закарпатському протипухлинному центрі уперше стають близько 3 000 нових пацієнтів

До цієї новини немає коментарів