Ірина Риляк: "Все неможливе - можливе. Питання лише в тому, чи готові ми вирости до власних можливостей"

​Про внутрішній масштаб, силу складностей, виклики публічності, перезавантаження під час війни та власне визначення успіху - в інтерв'ю з бізнес-вумен, авторкою та спікеркою Іриною Риляк.

​— Якби вам потрібно було описати себе трьома словами — які б ви обрали?

​— Амбітна. Наполеглива. Та, для якої все неможливе — можливе.

​— Якою була Ірина Риляк до того, як стала відомою у своїй професійній діяльності?

​— До впізнаваності я була такою самою, як сьогодні: амбітною, відповідальною і готовою братися за те, що іншим здається неможливим. Єдине тоді про це знало менше людей.

​Публічність мене не змінила - вона лише зробила видимою ту жінку, якою я була завжди. Мої проєкти, книги, форуми та професійне визнання стали зовнішнім проявом того масштабу, який давно був усередині.

​— Що найбільше сформувало вас як особистість?

​— Найбільше мене сформували складнощі. Кожна з них змушувала ставати сильнішою, вчитися, змінювати мислення і шукати рішення там, де, здавалося, їх немає.

​Саме складнощі перетворили мою віру та сміливість на систему, дисципліну і результат. Завдяки їм народилася моя життєва філософія: "Все неможливе - можливе". Питання лише в тому, чи готові ми вирости до власних можливостей.

​— Яке рішення у житті стало для вас переломним?

​— Я не вірю в одне рішення, після якого життя змінюється назавжди. Життя змінюється стільки разів, скільки разів ми наважуємося прийняти нове рішення. Моє життя змінювало траєкторію багато разів - щоразу, коли я виходила за межі вже відомого. ​

У бізнесі та кар'єрі: Одним із таких кроків було рішення стати головною бухгалтеркою великого заводу на 500 працівників. Це сформувало в мені системність і дисципліну.

Потім - заснування власної консалтингової компанії, вихід за межі аудиту та створення з нуля медичної структури.

​У публічності: Поїздка на бізнес-форум Big Money відкрила інший масштаб мислення. Згодом з’явилися власні форуми, коучинг, партнерства та книги. Особливим моментом стала презентація книги "Все неможливе - можливе" в Дубаї.

​У особистому житті: Найдвовижніші рішення стосувалися не бізнесу - це рішення стати мамою та удочерити дитину. ​Кожен новий етап вимагав від мене не просто змінити роботу чи напрямок, а змінитися самій.

​— Чи був момент, коли ви хотіли все залишити й почати спочатку?

​— Чотири роки тому життя змусило мене обнулитися. Як і мільйони українців, після початку повномасштабної війни я втратила звичні опори. Багато з того, що створювалося роками, довелося будувати заново.

​Але я не вірю, що людина справді починає з нуля. Ми можемо опинитися в точці нуль, але самі ми - не нуль. З нами залишаються досвід, знання, характер і внутрішня опора. Мені близька така філософія: ми не контролюємо всі обставини, але завжди обираємо власну реакцію. Тому у складні моменти я не запитую: «За що мені це?». Я запитую: «Що зараз залежить від мене і ким я маю стати, щоб пройти цей етап?».

​Почати спочатку — це не перекреслити минуле, а перетворити пережите на силу. Саме після такого обнулення в моєму житті з’явилися нові проєкти, форуми, книги й нова версія мене.

​— Що для вас сьогодні означає успіх?

​— Після сорока я почала зовсім інакше дивитися на успіх. У двадцять, тридцять і сьогодні - це три різні речі. Раніше це були зовнішні атрибути: посади, доходи, визнання. Зараз успіх став глибшим. ​Сьогодні успіх для мене складається з кількох вимірів: ​Внутрішня опора: Здатність зберегти себе, залишитися вірною власним цінностям, коли зовнішні опори руйнуються.

​Слід після себе: Мені близька думка Стіва Джобса про те, що ми приходимо у цей світ, аби залишити в ньому слід. Це можливість зробити щось, що змінить чиєсь мислення, допоможе наважитися на рішення чи продовжить жити після тебе. ​Цілісність: Як людина, якій близькі ідеї Карла Юнга, я розумію: важливо знати свою «тінь», не тікати від власних суперечностей і помилок, а перетворювати їх на досвід.

​Успіх - це реалізувати свій потенціал, залишити після себе слід і при цьому не втратити себе.

​— Яку свою рису ви вважаєте найбільшою силою, а яку — слабкістю?

​— Моя найбільша сила — наполегливість. Якщо я бачу мету і розумію, заради чого йду, мене складно зупинити. Я можу змінювати стратегію, починати заново, але не відмовляюся від того, у що вірю. ​А слабкість виростає з моїх сильних рис — емпатії та відповідальності. Я тонко відчуваю людей і часто беру на себе забагато: чужі переживання, проблеми та відповідальність за результат інших. Зараз я вчуся розрізняти межі. Бо допомагати - не означає проживати за когось його життя. ​Моя сила - не здаватися. А мій урок - не намагатися врятувати всіх.

 

07 вересня 2026р.