Шлях додому крізь війну: історія прикордонника «Кракена»

Перші години повномасштабного вторгнення назавжди закарбувалися у пам’яті офіцера: вибухи, артилерійські обстріли, евакуація особового складу, маневри під вогнем ворога, переправа через Сіверський Донець, після якої міст через річку був знищений.

Попереду були місяці важких боїв на Харківщині, Донеччині, Луганщині та Сумщині.

Разом із побратимами Сергій брав участь в обороні та звільненні Харківщини. Для нього ця боротьба була особливою - його родина перебувала в окупації.

«Мотивація була шалена. Уся моя сім’я опинилася під окупацією. Мої думки розривалися між завданнями, які я мусив виконувати, побратимами, за яких я ніс відповідальність, і моїми найріднішими людьми, життя яких також опинилося під реальною загрозою. Я розумів, що маю відвоювати, визволити їх. Яка могла бути ще сильніша мотивація?» — згадує прикордонник.

Вісім місяців Кракен воював із думкою про найдорожчих людей. Щодня хвилювався, чи живі вони, чи в безпеці, чи дочекаються. Згодом настав день, який він пам’ятатиме все життя.

Разом із побратимами Сергій брав участь у звільненні рідного населеного пункту. Вперше за вісім місяців він побачив своїх близьких. Сьогодні він не може пригадати ані слів, які тоді звучали, ані того, що говорив тоді сам. Пам’ятає лише обійми і сльози. Плакали всі – рідні, друзі, сусіди, знайомі і незнайомі. Обіймалися. Раділи. Дякували військовим, які повернули свободу на рідну землю. Втім, для Сергія це була не просто деокупація населеного пункту – це було повернення додому.

«Наче з плечей зняли величезний тягар», — говорить Сергій.

За роки війни Кракен пережив багато. Найважчим називає втрати побратимів — людей, з якими ділив службу, небезпеку, життя. Саме ці втрати залишають найглибші рани в серці кожного воїна. Це навчило по-новому і особливому цінувати життя. Водночас, спонукало і мотивувало продовжувати боротьбу.

Долучайся до Чопського прикордонного загону.

 м. Чоп, вул. Головна, 55А

 +38 (097) 023-63-77

 +38 (068) 808-15-15