Від кулеметника до бойового медика: історія закарпатця «Зуба», який рятує побратимів

Володимир родом із Закарпаття. До повномасштабного вторгнення він жив звичайним мирним життям у рідному селі Порошково, що на Ужгородщині. Працював у лісі, тримав власне господарство, худобу та навіть доглядав трьох коней. Але лютий 2022 року змінив усе.

Перше, що зробив Володимир у перші дні повномасштабного вторгнення - убезпечив найдорожчих, відправивши дружину з донькою за кордон. А далі без вагань пішов до ТЦК і вступив до лав 101 окремої бригади територіальної оборони. Маючи водійські права та чималий досвід керування авто, був зарахований на посаду водія кулеметного відділення. Вже за два тижні підрозділ вирушив на Донеччину, де Володимир отримав свій перший бойовий досвід.

Взимку 2023 брав участь у боях за Бахмут. На позиціях поблизу села Кліщіївка «Зуб» тримав оборону як кулеметник. Згодом опанував фах бойового медика взводу. Завдяки рішучості та здобутим навичкам неодноразово рятував життя побратимів у бойових умовах. Постійно проходив фахові навчання, підвищуючи свої знання та навички.

Сьогодні Володимир на посаді головного бойового медика роти вогневої підтримки. Його головне завдання - евакуація поранених. Тут ідеально поєдналися два його досвіди: він сам сідає за кермо і сам надає невідкладну домедичну допомогу. «Зуб» завозить на передній край бійців та необхідні вантажі, вивозить поранених. Це стабільно 2 виїзди на день, а часто й значно більше.

Про реалії сучасної війни «Зуб» говорить відверто:

«Раніш водій - це була трохи привілейована робота. А тепер водій — це ціль номер 1 в кілзоні. Зараз постійно щось висить у небі: дрони, FPV, дистанційне мінування.

Головне - все правильно спланувати. Коли їхати, обрати маршрут, коли й де зупинитися. Треба постійно мати зв'язок із суміжниками, знати обстановку в небі.

Дуже важливо - це не губитися! Тримати себе в руках, коли небезпека, а не панікувати. Моя робота - вивезти людей, зберегти життя людей, які тобі довірилися».

 

01 вересня 2026р.