Хто голосуватиме на Закарпатті після війни: реальність проти офіційної статистики

Зміна географії виборців

Із початком повномасштабного вторгнення виборча географія значно змінилася в усіх регіонах України. Дослідження Громадянської мережі ОПОРА свідчить, що після 24 лютого 2022 року досвід переміщення з’явився в 17,3% населення України, причому близько 70% переміщень були вимушеними.

У 2026 році Закарпатська область продовжує приймати внутрішньо переміщених осіб. Якщо офіційна статистика дає цифру в трохи більш ніж 120 тис. ВПО в області, то мобільні оператори фіксують переміщення на Закарпаття близько 350–375 тис. осіб. Як бачимо, більшість людей, які переїхали до Закарпатської області, не перебуває у полі зору державних органів, що займаються обліком внутрішньо переміщених осіб.

За перші сім місяців 2026 року, тобто станом на 31 липня, до області, за офіційними даними, прибуло 6953 особи: найбільше — з Донецької (2494) та Запорізької (1239) областей, а також із Харківщини (847), Дніпропетровщини (570), Сумщини (407) і Херсонщини (349). Ці показники відображають загальноукраїнську тенденцію: 33% переміщених осіб обирають віддалені області, тоді як 28% залишаються в сусідніх.

За сухими цифрами стоять життєві історії людей, які досі не визначилися, де саме будуватимуть своє майбутнє і чи братимуть участь у перших повоєнних виборах.

“Поки що не можу з високою вірогідністю відповісти на питання, чи піду я на перші повоєнні вибори. У першу чергу тому, що ніхто не знає, коли це буде. По-друге, треба розуміти, які кандидати будуть. У своєму рідному місті, до переміщення у Закарпатську область, я не пропустила жодних виборів. Ходила голосувати на всіх. Як буде тут — мені невідомо, але, звісно, не хотіла б бути ‘за бортом’ виборчого процесу”, — ділиться своїми думками Ірина, переселенка з тимчасово окупованої території Запорізької області.

Важливо розуміти, що навіть офіційна реєстрація статусу ВПО автоматично не означає зміни виборчої адреси — це дві окремі процедури. Людина може роками мати довідку переселенця, але й далі “проходити” в Державному реєстрі виборців за попередньою адресою. А якщо додати до цього тих, хто фактично переїхав, але не оформив статусу ВПО, — стає зрозуміло, наскільки малою є частка переміщених людей, дані яких у ДРВ відповідають дійсності.

“Під час повномасштабного вторгнення за зміною виборчої адреси до відділів ведення ДРВ по всій території Закарпатської області звернулося 4–5 осіб, не більше. Уявіть собі: лише в Ужгороді проживає приблизно 16 тисяч осіб віком 18+ зі статусом ВПО. Це тільки ті, які офіційно зареєстровані. Ми точно не зможемо швидко опрацювати всі заяви на зміну виборчої адреси, якщо до нас звернеться навіть половина з цих людей”, — розповідає про свої побоювання начальник відділу ведення ДРВ однієї з громад Закарпатської області.

Такі побоювання обґрунтовані, адже в Україні майже третина населення (29%) живе не за місцем своєї реєстрації, а 2,9% узагалі не мають зареєстрованого місця проживання. Серед тих, хто змінював місце проживання після початку повномасштабної війни, не за адресою реєстрації мешкають аж ¾.

 

Виборчий процес як тест для державних органів

Логічно було б уже зараз проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення щодо оновлення своїх даних у Державному реєстрі виборців та зміни виборчої адреси. Але тут постає закономірне питання: які канали комунікації застосовувати та які саме органи мають цим займатися?

“Жодні попередні вибори не супроводжувалися інформаційними кампаніями щодо агітації виборців до зміни виборчої адреси чи оновлення своїх даних у ДРВ. Але ж вибори відбувалися. Чому зараз має відбуватися щось інше?” — розмірковує начальник одного з відділів адміністрування ДРВ Закарпаття.

Втім, контекст, у якому відбудуться перші повоєнні вибори, безпрецедентний, а тому й підхід “як завжди” тут не спрацює. Раніше йшлося про природну, мобільність населення в межах мирного життя — тепер же мільйони людей змінили місце проживання вимушено й масово, часто без наміру повертатися. Ігнорувати цю різницю означає ризикувати тим, що значна частина громадян не зможе проголосувати за фактичним місцем проживання.

Ще одна з причин, через які державні структури на рівні області можуть не звертати уваги на потенційні виклики проведення перших повоєнних виборів, — це впевненість у тому, що ВПО повернуться до своїх громад. Але це неможливо з огляду на те, звідки люди переїхали на Закарпаття. Багато громад у цих областях або зруйновані, або перебувають в окупації, або є небезпечними з інших причин (як-от високий рівень мінування).

Водночас дослідження ОПОРИ демонструє, що 81% людей із досвідом міграції сприймають поточне місце проживання як основне. Відповідно, висока ймовірність того, що голосувати вони захочуть теж за новою адресою, а не повертатимуться для цього до попередньої громади.

Закарпатська область має більш вигідне становище, ніж багато інших областей в Україні: тут майже немає обстрілів і бомбардувань, інфраструктура відділів ДРВ вціліла, збережено їхній кадровий потенціал. Однак мешканці області не поспішають перевіряти свої дані в ДРВ і, за потреби, змінювати виборчу адресу. Разом з тим, дослідження ОПОРИ підтверджують, що проактивна комунікація з боку держави підвищує загальну готовність громадян взаємодіяти з виборчими процедурами.

 

Додаткова складність: прикордонний регіон

Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського Союзу: Угорщиною, Словаччиною, Румунією і Польщею. Крім цього, чимало закарпатців традиційно перебувають у Чехії як трудові мігранти. Тісні сімейні зв’язки з мешканцями цих країн, близькість кордонів та легкість їх перетину створюють умови для постійної міграції населення.

За словами голови Закарпатської ОВА, з початку повномасштабного вторгнення за кордон виїхало орієнтовно 300 тис. мешканців області. Відповідно, портрет виборця у регіоні змінився назавжди.

Абсолютно реалістичним є сценарій, за якого безпосередньо в день голосування тисячі мігрантів із Закарпаття вирішать приїхати додому, аби проголосувати. При цьому можливості для голосування за кордоном залишаються обмеженими: нині створено лише 104 дільниці за межами України, і їх не вистачить, аби дати змогу проголосувати мільйонам українців.

Дослідження ОПОРИ серед українців, які мешкають у Чехії, Німеччині та Польщі, доводить, що лише 18% українців впевнено знають, як проголосувати за кордоном. При цьому лише близько 16% опитаних перебувають на консульському обліку і будуть автоматично включені до списків виборців закордонного виборчого округу. Водночас чимало українців за кордоном готові працювати у виборчих комісіях. У Чехії цей показник сягає 41%, у Німеччині — 40%, у Польщі — 37%.

Врешті, майбутнім кандидатам не варто надміру розраховувати на те, що їхній виборець повернеться в Україну після закінчення війни: про наміри повернутися впевнено заявили лише 38% опитаних.

Як бачимо, головна проблема Державного реєстру виборців полягає не у відсутності даних, а в масовій неактуальності інформації про місце голосування виборців. Успіх процесу актуалізації ДРВ залежатиме від рівня обізнаності громадян, системної, диференційованої й інклюзивної комунікації держави з урахуванням нової географії виборців.

Матеріал створено в рамках проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Авторка: Наталя Криворучко, регіональна консультантка ОПОРИ в Закарпатській області

 

28 вересня 2026р.