Руйнування легенд, якими обріс обряд хрещення

Розповісти, що ж таке "хрещення", а також дати відповіді на ті запитання, які виникають перед цим обрядом, ми попросили отця Владислава Ігнатишина, професора Богословської академії ім. Теодора Ромжі.
— Що це за обряд "хрещення"? Чому потрібно хрестити немовлят та чи впливає вік на хрещення людини?
— Це духовне народження людини. Започаткував його сам Господь. Справляють цей обряд як очищення немовляти від прабатьківського гріха. Знаємо, що Ісус Христос при зустрічі з Никодимом, опис якої знаходимо в Євангелії від Івана (гл. ІІІ), сказав, що, хто не зродиться з води і духу, не може ввійти у Царство Небесне. Отож хрещення — це зродження з води і духу. Також останнім, що казав Ісус Христос після земного життя своїм учням, була настанова йти у світ, навчати народи, голосити Євангеліє та хрестити всіх іменем Отця, Сина і Святого Духа. Таким чином, ми маємо формулу хрещення в ім’я пресвятої Трійці.
На початку історії церкви до хрещення йшли підготовлені люди, адже хто вірує і хреститься — буде спасенний. Тому підходимо до питання, чому хрестять немовлят, якщо вони ще не розуміють цього обряду? З історії відомо, що здавна дитяча смертність була дуже високою, і тому, коли діти були під загрозою смерті, батьки несли їх до церкви, аби дитина ввійшла до царства небесного. І перед ними поставало питання, чи готові вони виховати дитину як християнина, передати їй свою віру. Тут і народилася нова функція батьків — хрещених. Вони беруть на себе зобов’язання виховати ту дитину в християнському дусі й повинні усвідомлювати те, що беруть на себе відповідальність за духовне виховання немовляти (адже воно поки що не може відповідати за себе).
— Кого можна брати хрещеними для своєї дитини? У чому полягають їхні обов’язки?
— Люди, які беруть обов’язки хрещених батьків, можуть бути і подружжям, але вінчаними, тобто жити у християнському подружжі. Вони мають бути практикуючими християнами, оскільки в іншому разі постає питання, як вони можуть навчити християнству дитину. Хрещені мають усвідомлювати те, що вони є духовними батьками і не прийшли просто потримати дитину через те, що є хорошими друзями батьків. Але, на жаль, сьогодні модель хрещених батьків часто не функціонує.
Гадаю, що вже з практичних мотивів, тобто щоб нікого не образити або ж отримати більше подарунків, хрестити немовля запрошують більше, ніж двох людей.
— Досить часто жінка, в котрої розпочалися критичні дні, відмовляється іти до церкви хрестити дитину, мовляв, люди кажуть, що не можна. Чому так повелося і чи це дійсно-таки є перешкодою для того, аби входити до храму?
— Жінки у будь-якому стані є бажаними у церкві! Критичні дні — це фізіологічна функція жінки. Тому тут вигадувати нічого. Це все пішло з давнини, коли ще не існувало належних засобів гігієни. І ступаючи до святих місць, жінка могла їх "осквернити". Адже будь-яке людське кровопролиття у храмі їх занечищувало. Але, на щастя, сьогодні ця проблема вирішена.
— Що є обов’язковими атрибутами хрещення?
— Готуючи дитину до обряду, хрещені батьки несуть хрестик із будь-якого матеріалу, адже це видимий знак християнина. Але, щоб дитинка зберегла цей символ надовго, дарують золоті або ж срібні хрестики. Шкода, що більшість звертають увагу лише на масу та форму хрестика, не усвідомлюючи того, що кожен несе свій хрест.
Також на обряд приносять свічки як символ присутності Бога в житті та крижмо — біле одіяння як символ чистоти, відродження. Священик, беручи його, каже "одягни цю ризу і збережи її такою ж чистою впродовж усього свого життя".
Але найбільший дар хрещених батьків — то є добрий приклад свого життя, а також молитви за ту дитину. Повірте, що молитви не є втраченим часом.
— Чому бажано називати дітей іменами святих?
— У церкві є спеціальні книги — "житія святих", з яких можна вибирати дитині ймення. І часто людину охрещували на честь святого, у день якого вона народилася. Зі створенням церковного календаря туди внесли імена святих мужів та жінок зі Старого Завіту і тих, які прославляли Ісуса Христа своїм життям (у християнську еру). І ми віримо, що ці святі є нашими покровителями і супроводжувачами, з яких ми мали би брати приклад.
Давати ім’я — це не просто приклеювати на людину якусь ети-
кетку. У Біблійній традиції воно доленосне — яке ім’я, така і особа.
Раніше ім’я пов’язували з якоюсь подією і та людина, котра приходила на світ, характеризувала її.

РІО

 

31 серпня 2008р.