Лариса Липкань - майстриня хенд мейду. Хобі від душі

Дізнатися про Ларису Липкань, як майстриню хенд мейду, виявилося несподіванкою, оскільки у нас, журналістів, із часом ще та проблема. А тут - мілка скрупульозна робота і густо вкриті пацьорками вишукані кольє, які вона нещодавно виставила на своїй сторінці у Фейсбуці. Чесно, кажучи, подруга шокувала, але приємно здивувала своїм новим оригінальним захопленням. Тож, про "підкорення" азів з виготовлення яскравої біжутерії – у нашій сьогоднішній розмові.

 

- Лариско, як давно ти вишиваєш бісером?

- Ти знаєш, якби ще рік тому хтось мені сказав, що я буду цим займатися, не повірила б. Хоча прикраси дуже люблю з дитинства і якби раптом надумала відкрити власний магазин біжутерії, то усім скарбом, який є вдома, можна було б легко його наповнити. Рукоділлям займаюся давно. Вмію в’язати гачком і спицями, вишиваю гладдю, малюю, якось захоплювалася паперовими листівками. А тут в Інтернеті натрапила на вишите бісером кольє-веселку. Воно мене просто зачарувало. Дівчина, майстриня хенд мейду, виготовляє їх на замовлення, але наразі живе і навчається в Таїланді, тож така посилка до нас могла йти дуже довго. І я почала діяти. Обійшла всі крамниці з фурнітурою у пошуках потрібних кристалів. Зрозуміла, що точно таких не знайду і, як могла, підібрала схожі. Купила бісер і спеціальну голку для вишивання. На шматку цупкої шерстяної тканини викроїла кольє і цього ж вечора сіла до роботи.

- І що, відразу все вдалося?

- Ні, звичайно. По-перше, я розгубилася в морі бісеру. Тільки згодом почала розрізняти номери, коди, країну-виробника, масштаб і розуміти, що колір в пакетику не завжди відповідає відтінку вже пришитого бісеру на тканині. Бусини "стрибали" і не прилягали чітко. Спитати не було в кого, допомагали майстер-класи в Інтернеті, форуми, картинки.

- Першим кольє ти залишилася задоволена?

- Тоді так. Бо я таки отримала, що хотіла. Тепер до тієї роботи у мене багато претензій щодо якості, але оскільки вона перша, то на нерівні рядки я заплющую очі. Також вже тепер дбаю, щоб не менш акуратно, ніж лицьова сторона, виглядала й виворітна. Іноді над виворотом працюю довше, ніж над вишивкою, бо треба знайти відповідний колір шкіри, приладнати наповнювач, потім акуратно все обшити.

- Наступні роботи ти теж копіювала, чи вже проявила власну фантазію?

- Мене дуже серйозно хвилює проблема плагіату в хенд-мейді, тож не хочеться просто стати крадієм чужих ідей. Перша нехай залишається таким собі стартом, а от наступні я вже робила за власними ескізами. Набагато цікавіше вигадувати, ніж крок за кроком копіювати когось. Та навіть і скопіювати повністю не вдасться, бо виходиш із того, які матеріали маєш, і вже вони підказують комбінації і поєднання.

- Усі прикраси ти робиш для себе чи на замовлення також?

- Перші два я зробила і залишила собі. Вони стали в нагоді, бо наразі працюю над телепрограмою, де весь час знаходжуся у кадрі. Вечірні інтерв’ю записуються у вишуканому інтер’єрі, тому такі прикраси прийнятні і відповідають дрес-коду. Але мені не хочеться свої роботи тримати в шухляді. Набагато приємніше бачити їх на комусь і радіти з того, що вони ще комусь приносять задоволення. Тому я залюбки дарую кольє подругам і знайомим, а за потреби позичаю в них собі на ефір. Працюючи над новим кольє, вже знаю, хто його носитиме. Тому заздалегідь готуюся: вивчаю кольорову гамму майбутньої клієнтки, її стиль одягу, уподобання, потім знаходжу відповідні матеріали, бісер, стрази, бусини, перлини і вже тоді беруся до роботи. Вкінці для мене вкрай важливо гарно оформити і запакувати готовий виріб. Коли зробила кілька таких подарунків, несподівано вишикувалася черга з дівчат. Тож мабуть я таки встановлю якусь, бодай мінімальну ціну, аби хоча б "відбити" матеріали. До того ж, це могло б дозволити попрацювати з дорожчими кристалами, натуральним і напівкоштовним камінням, спробувати обшивати шкіру і кабошони. Але над комерціалізацією всього виробництва поки що не замислююсь.

- З якими матеріалами працюєш і чи легко їх знайти в Ужгороді?

- Це найбільша проблема. Спеціалізованих магазинів не так багато, у тих, що є, вибір замалий. Але цього поки що достатньо, щоб попрактикуватися, відчути кристали на дотик, а потім вже можна буде робити замовлення в Інтернеті. Ще хочеться спробувати попрацювати з сутажним шнуром, випробувати різну техніку обшивання камінців-кабошонів, робити вставки з полімерних елементів. До речі, тут у нагоді мені стала моя донька, яка давно захоплюється ліпкою. В неї я замовила різнокольорові трояндочки й зелені листочки з отворами для пришивання. Вийшло дуже гарно і вони чекають свого часу, коли я їх примощу на кольє і обшию бісером.

- Наразі кольє, які викладені на столі, виконані в одному стилі. Це окрема колекція?

- Так, я навмисне сьогодні принесла саме їх. Мені хотілося сформувати колекцію, яку б об’єднували стиль і форма, але при цьому, щоб кожна робота була індивідуальна. Та я поки що набиваю руку. Думаю, в майбутньому було б цікаво попрацювати з якимось дизайнером одягу і виготовити аксесуари до його колекції, попередньо узгодивши форму, матеріали, техніку виконання. Чому ні? Друзі знають, що я легко пристаю на цікаві ініціативи, тож все можливо.

- Де ти знаходиш час для свого хобі і що воно тобі дає?

- О так, з часом проблема. Але це настільки заразне захоплення, що хочеться якнайскоріше все зробити і зануритися в творчий процес. Тому це в якійсь мірі навіть стимулює мене швидше впоратися з основними справами. Вишиваючи, паралельно слухаю музику, новини чи аудіо-книги. Що дає? Мені здається, що будь яке заняття, яке людина робить від душі, заспокоює її, гармонізує, збагачує, робить цікавішою, розширює кругозір і коло знайомств. До того ж, в рукоділлі ще з прадавніх часів захований якийсь таємний зміст. Щось таке, чого ми, жінки, поки що не знаємо, але до чого інстинктивно тягнемося.

- Бажаю тобі подальших успіхів у підкоренні хенд мейду, і щоб це стало справжнім твоїм хобі до душі!

Розмовляла Вікторія Сенгетовська

 

19 грудня 2013р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів