Великому тенісу Закарпаття – 120

Якщо не брати до уваги ігри давніх греків і римлян, в яких м’яч відбивали рукою або дерев’яною палицею, то перші згадки про гру, схожу на теніс, можна знайти уXII–XIII ст. вІталії. Гра називалася «джидоко», а м’яч у ній відбивався надітими на руку рукавицею, дерев’яним щитком або шкіряним ременем.

Офіційно вважається, що теніс з’явився вXIVст. на території сучасноїФранції. Тамтешня знать захоплювалася «грою долонею», яка зробила великий вплив на розвиток сучасного тенісу. Першими гравцями-аматорами стали священнослужителі, і не тільки молодісемінаристи, але йсвященикибільш високих звань: архієпископитакардинали. Гра проводилася в стінахмонастирів, переважно на кам’яній підлозі. З часом для зручності наруку, що б’є пом’ячу, почали надягатирукавичку, а м’яч відбивати дерев’яними предметами, які згодом трансформувалися в так звані ракетки. Ці дерев’яні предмети були мало схожі на сучасні ракетки.

Минуло понад чотири століття, поки на ракетці з’явилисяструни. Гра стала набирати ще більшої популярності, і слідом за священнослужителями нею почали захоплюватися заможні французи. А в1480році король ФранціїЛуї XIвидав указ, який суворо регламентував процес виготовлення тенісних м’ячів. М’яч мав бути набитий гарноюшкіроютавовноюі не містити пісок,крейду,вапно, обпилювання,мох,золучи землю. Слідом за чоловіками вXV –XVIст. грою захопилися і жінки.

Великий теніс на Закарпатті до Першої світової війни

Зацікавилися цим видом спорту на Закарпатті наприкінці XIX ст. Перший тенісний корт побудовано в 1892 році в Ужгороді на території міського парку (колишній парк Горького), де й донині є тенісні корти (правда, зараз на них не грають, бо в дикого бізнесу нема нічого святого). Цікаво, що ініціатором і безпосереднім учасником будівництва був той самий викладач Ужгородської гімназії, який приніс на Закарпаття футбол – Іштван Медрецький.

Відлік існування тенісу в краї розпочато 20 серпня 1894 року, коли в Мукачеві були проведені перші офіційні змагання. Саме тут збудували другий на Закарпатті тенісний корт. Капітан Мукачівського гарнізону Олояш Олшаміцький організував перше в краї «Лавн-тенісне та крокетне товариство», яке відразу після появи облаштувало два тенісні корти: перший – у Підгорянах, другий – на подвір’ї початкової школи. Першість Мукачева розпочалася 20 серпня. Призерами офіційних змагань стали Гізелла Форгач, Бланка Грегуш та Гізелла Йоо. Нагородою для них були букети троянд. Цей вид спорту став настільки популярним у Мукачеві, що невдовзі збудували ще два корти. Третій корт розташувався перед офіцерським казино, а четвертий – по вулиці Шугар. Не забарилися й перші успіхи. Уже в 1902 році кращі тенісистки краю – мукачівка Маргіта Шпоньол та ужгородка Іда Табоді – на міжнародних змаганнях у Собранцях (зараз Словаччина) здобули перемогу в парному розряді.

Третім закарпатським містом, де теніс отримав прописку, стало Виноградово (тоді Севлюш). За ініціативи молодого графа Жігмонда Перені в 1898 році тут створено тенісне товариство, а в міському парку «Гунгарія» облаштовано два тенісні корти.

Наступний поштовх у розвитку тенісу стався в 1903 році. Саме тоді розпочалося будівництво залізниці В.Березний – Львів. Для його координації в селі Ставне створили штаб. Тут розташувалося ціле містечко, де із сім’ями проживали представники міністерства, інженери, будівельники, представники фірм постачальників. Для проведення дозвілля заснували спортивне товариство, яке культивувало кілька видів спорту, в тому числі й теніс. На околицях Ставного будо побудовано два тенісні корти. Уже з 1 по 20 липня 1904 року тут проведено відкритий турнір на призи новоствореного спортивного товариства.

У 1902 році відкрито тенісний корт у с. Липове на Свалявщині, де розміщувалися лікувальні купелі. У 1908-му відкриваються тенісні корти в Хусті та Рахові. Тоді ж збудовано тенісний корт на мінеральних купелях селища Солотвино. Наступним тенісним містом стало Берегово. Тут у 1909 році збудовано тенісний корт, а у вересні 1910-го проведено першість міста. У 1912 році в Берегові з’являється другий корт.

Після Першої світової війни

Із 1922 року розпочалися регулярні першості Підкарпатської Русі. Рівень майстерності тенісистів краю значно зріс, бо участь у турнірах і відкритих першостях брали тенісисти з Чехії, Румунії та Угорщини.

Період Союзу

1945 році Закарпаття увійшло до складу СРСР. Теніс, як і інші види спорту, отримав друге дихання. Значний вклад у розвиток цього виду спорту, який став доступний усім жителям краю, внесли Елемір Ковач, Йосип Гагер, Олександр Пайкош та Нестор Горняк. Успіхи не забарилися. Із 1945 по 1965 роки призерами й чемпіонами СРСР, призерами Спартакіад народів СРСР ставали Йосип Гагер та Михайло Мозер. Йосипа Гагера визнано кращим тенісистом Закарпаття минулого століття. Він був визначним спортсменом і чудовим організатором спорту: 12 разів ставив чемпіоном України в одиночному, парному і змішаному розряді, тричі – призером СРСР, один раз – призером Спартакіади народів СРСР

Великий теніс на Закарпатті за часів Незалежної України

Із 1991 року великий теніс уже не мав таких гучних успіхів. Окремі тенісисти здобували перемоги, але це не було системою. Сильні тренери на той час стали незатребуваними. Дехто подався в Угорщину, дехто – в Німеччину чи за океан. Дитячий теніс Закарпаття перебивався з хліба на воду. Цей вид спорту через дорожнечу знову став недоступним для більшості населення краю. Почали зникати й тенісні корти.

Наразі теніс ще жевріє в Ужгороді та Тячеві. Практично лише на папері – в Хусті, Мукачеві, Берегові, Виноградові. Немає тренерів, а великі перемоги закарпатців стають історією. Спортивна громадськість відвойовує тенісні корти «Спартака», на яких теніс розпочав свій тріумфальний шлях на Закарпатті.

Ми вирішили поцікавитися в голови Федерації тенісу Закарпаття Володимира Алексія, що найбільше турбує федерацію та шляхи вирішення проблем цього виду спорту.

– Протягом останніх років теніс став доволі дорогим видом спорту. З боку держави допомоги не отримуємо. Враховуючи незадовільний економічний стан сімей, багато талановитих дітей не мають змоги займатися. Шкода, бо ми втрачаємо Гагерів, Мозерів, які створювали імідж Закарпаття багато десятків років.

А от стосовно шляхів вирішення, то я вважаю, що теніс краю зможе вийти на той рівень, що і в минулому, за рахунок державної Програми розвитку тенісу на Закарпатті, створення тенісних клубів, підготовки кваліфікованих тренерів, наявності кортів хорошого рівня, допомоги влади та меценатів. Наша федерація працює над вирішенням цих питань. Ми віримо, що нас почують. Якщо хочемо мати здорове покоління, то іншого шляху немає. Я вірю, що теніс Закарпаття ще підніметься на відповідний рівень, що ми зможемо змінити ситуацію на краще й продовжити багаті спортивні традиції.

«Карпатський об’єктив»