Чому багате Соломоново має об’єднуватися з економічно «кволими» громадами?

Спроможні громади – об’єктивна необхідність реформи

16 червня в прес-центрі Закарпатської ОДА відбувся круглий стіл «Об’єднання територіальних громад: добровільний примус  чи об’єктивна необхідність?», організований Офісом реформ у Закарпатській області.

Свідома провокація, закладена у назву, привернула увагу не лише представників мас-медіа, але й громадських активістів та представників політичних сил. Зауважимо одразу – метою зустрічі організатори визначили обмін думок із практиками – людьми, що безпосередньо причетні до новацій. На запрошення до діалогу відгукнулися: Іван Микульця, т.в.о.голови Свалявської РДА, депутат обласної ради; Галина Цар, міський голова Чопа; Михайло Лаба, сільський голова Невицького; голова Закарпатського регіонального відділення сільських і селищних рад; Володимир Приходько, член Громадської ради при Закарпатській ОДА, доктор економічних наук; Юрій Світлик, Громадський конвент.

Упродовж двох тижнів експерти Офісу реформ, спільно із депутатами усіх рівнів, спілкувалися із сільськими головами, активістами усіх районів краю. Звісно, упродовж цих зустрічей виникало чимало питань. Розуміючи, що знайти відповіді на всі з них упродовж однієї розмови не вдасться, усе ж ризикнули сформулювати частину з них, залучивши представників різних рівнів влади.

Отож, загальний настрій, який не підлягає сумніву: реформи необхідні! Дискусії виникають на етапі їх реалізації. Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який прийнято у лютому, сколихнув активність соціуму після затвердження Методики його реалізації. Жорсткі визначення правил об’єднання на місцях сприйняли, як порушення принципу добровільності. Приміром, Іван Микульця переконаний - за цим криється неготовність сільських лідерів брати на себе відповідальність за прийняття рішень: «Я спілкуюся із сільськими головами… Вони, не приховуючи кажуть – хай би забрали слово «добровільно», ділили, а ми вже виходили з того, що є. Я їм кажу – так не можна! Ви користуєтеся певними повноваженнями, благами своїх громад. Нам довелося жити в епоху прийняття рішень. Приймайте їх і беріть на себе відповідальність!».

Тим часом Володимир Приходько зауважує: «У нас є достатньо прогресивних сільських голів, які готові думати про майбутнє. Давайте залучати їх до конкретної розмови. Вони повинні показувати реальні перспективи таких об’єднань». Володимир Панасович також звертає увагу на те, що адміністративно-територіальна реформа зачіпає, чи провокує цілий комплекс супутніх новацій. Так, її втілення викличе необхідність змін до виборчого законодавства. Адже села будуть представляти старости – люди, яких слід готувати, бо вони ж представлятимуть інтереси своїх громад у виконкомі об’єднаної громади. Мова іде про створення міні-районів і повному перегляді нині існуючих номенклатур. Власне, значна частин цих чиновників нині і стоїть на заваді реформ, звично виконуючи незрозумілі функції з переписування і відправлення звітів і довідок «нагору».

Ця «паперотворчість» не зі слів відома Михайлу Лабі: «У мене таке враження, що нині сільські ради слугують певним поштовим відділенням, адже левову частку робочого дня ми зайняті паперовою звітністю. І в цьому процесі не вистачає часу на реальну роботу з людьми». Михайло Михайлович переконаний, що близько 50 відсотків нинішніх сільських голів не братимуть участі у майбутніх виборах. Оскільки ж вже зрозуміло, що жовтневі вибори пройдуть на старій основі, то мотивація до активних дій в об’єднанні громад у них відпала. «Ми фіксували сплеск активності у травні і на початку червня. Зараз же далі розмов мало хто іде», - каже Лаба.

Серед спротиву, який фіксують експерти, не лише патріархальне прагнення лишити все без змін. Експерт Офісу Олег Лукша переконаний: в області помітний справжній саботаж реформам. Про це, приміром, свідчать виступи певних представників влади на місцях, конкретно – голови Ужгородської районної ради, та публікації в ЗМІ, які належать опозиційним політичним силам. Їх Олег Васильович вважає такими, що є справжніми провокаціями і висловленням антидержавницької позиції.

Як завжди, прогресивний активіст Ужгородського євро майдану, представник Громадського конвенту Юрій Світлик, натомість, переконаний у невідворотності реформ. Він чітко визначає можливі ризики: звичне «заговорювання», замість дії; зупинку на півдорозі, коли частина об’єднань працюватиме за новими правилами, але змушені будуть залишатися і районні рівні на старій базі; і, чи не найнебезпечніше – підміна понять: замість децентралізації – регіоналізація. Спроможні громади – сильна держава, нагадує Юрій. Адже ворогам країни не потрібні потужні громади, їм потрібна регіоналізація еліт і, як результат, утворення «князівств» і «барств».

Системність змін, передача повноважень місцевій владі, посилення її відповідальності – ключові тези. Вони потребують роз’яснення методів реалізації. Проте ключові слова, на нашу думку, пролунали сьогодні із уст міського голови Чопа: «Вивчивши положення Закону, я прийшла до думки, що об’єднання громад – перспективна справа. Подивіться, ми маємо поруч потужне Соломоново і бюджетно бідну Тисаашвань. Мабуть, Соломоново здатне впоратися із значною частиною своїх проблем самотужки, але ж поруч, у Тисаашвані живуть громадяни нашої країни! Від Чопа до цього села, зо два кілометри абсолютно непроїзної дороги. Вона пролягає територією району, і йому, вочевидь, не до того, аби її робити. Якби ми об’єдналися, гадаю, це питання було б вирішеним спільними зусиллями. Бо ж діти цього села вчаться в Чопі, пацієнти лікуються також у нас… І таких питань чимало! Якщо сільські громади не схочуть об’єднуватися – це їхній вибір. Але я бачу перспективи. Не знаю, чи буду я у керівних органах цієї громади, чи довірять мені люди, але жити буду тут. Тому й вболіваю за ці процеси!», - сказала Галина Василівна.

Що ж, процес реформ невідворотній, і повинен здійснюватися системно і поетапно. Наразі – поряд із консультаціями, прийняття перспективного плану закарпатських  територіальних об’єднань. Далі – обговорення, сесії сільських, районних рад. Рухаємося далі!

Офіс реформ у Закарпатській області

 

17 червня 2015р.