Підводні камені місцевих виборів та хто стане мером

25 жовтня відбудуться вибори до місцевих рад. Цьогорічна система виборів місцевої влади є найскладнішою в історії країни. Аналогів їй не використовують в жодній країні Європи: вибори до різних органів влади проходитимуть за чотирма різними системами.

Вибори до сільських рад відбуватимуться за мажоритарною системою, а до міських, районних та обласних – за пропорційною системою із преференціями. Водночас вибори мерів до маленьких міст відбуватимуться в один тур, а великих у – кілька.

Законотворці запевняють, що вперше в Україні виборці голосуватимуть за прозорі і відкриті списки партій. А от експерти з виборчого законодавства це заперечують та кажуть, що спрогнозувати результати виборів буде майже неможливо. За їхніми словами, нова виборча система спрямована не на оновлення влади, а навпаки – на консервацію, аби при владі залишились тільки великі партії, які представлені у парламенті.

Вибори мерів великих міст - у два тури

На виборах міських та сільських голів майже нічого не змінилось. У селах та містах, де кількість виборців (не населення) менша, аніж 90 тисяч, вибори відбуватимуться в один тур за мажоритарною системою відносної більшості. Кандидати можуть бути запропоновані від певної партії або ж бути самовисуванцями.

У селах та в містечках з невеликою кількістю виборців мером або сільським головою стане той кандидат, який набере найбільшу кількість голосів виборців. 

Водночас в містах, де кількість виборців більша, аніж 90 тисяч вибори міських голів відбуватимуться за мажоритарною системою абсолютної більшості. Тобто майбутній мер міста повинен набрати 50%+1 голос виборців. В такому разі вибори проходитимуть в один тур.

Якщо жоден із кандидатів не набирає більше 50% голосів або кандидати набирають однакову кількість голосів, тоді, не пізніше, ніж за три тижні, проводиться другий тур голосування, в якому братимуть участь двоє кандидатів, котрі набрали найбільше голосів. У другому турі один з кандидатів також муситиме набрати більше половини голосів. Якщо цього не станеться – оголошується третій тур.

Вибори до сільських рад

Незалежно від кількості виборців вибори до сільських та селищних відбуватимуться за мажоритарною системою. Тобто селище або село поділили на виборчі округи. Їхня кількість дорівнює кількості мандатів (місць) у сільській або селищній раді.

Від кожного округу висунули кандидатів в депутати. Це можуть бути, як члени певних партій, так і безпартійні самовисуванці.  На окрузі перемагає той кандидат, що набрав більше голосів, аніж його конкуренти по округу. Цей кандидат потрапить до сільської ради та в подальшому представлятиме інтереси округу, від якого він був обраний.

Вибори до міських, районних та обласних рад

Експерти з виборчого права стверджують, що нова система виборів до міських, районних та обласних рад є найскладнішою з усіх, які працювали в України донині. Вони відбуватимуться за пропорційною системою із преференціями. Хоча автори законопроекту наполягають, що це пропорційна система із відкритими списками. У світовій практиці така система застосовувалась лише один раз – в Санкт-Петербурзі у 2010 році. Основне її новаторство, що висувати кандидатів до міських, районних та облсаних рад можуть лише партії.

За новими нормами, територію місцевої ради поділили на округи. Їхня кількість відповідає кількості депутатів в раді. На округах кожна партія може висунути свого кандидата від округу або не висувати нікого.

Окрім кандидатів від конкретних округів партія також висуватиме одного закріпленого кандидата – це перший номер у списку партії. Він не балотується від жодного з округів, а проходитиме в раду автоматично, якщо партія подолає 5% бар’єр.

Однак на відміну від сільських рад, виборці голосуватимуть не за одного кандидата, а одночасно за партію, першого кандидата у списку та кандидата від округу. Тобто виборець матиме тільки один голос, яким обиратиме і партію, і її кандидатів.

Це означає, що у бюлетні буде лише одне вікно для голосування. Навпроти нього вказуватиметься назва партії, в дужках ім'я першого номеру партії, після дужок ім'я кандидата закріпленого за округом. Якщо партія не висунула свого кандидата на окрузі, то в бюлетені вказуватиметься тільки назва партії та ім'я першого номера в її списку. 

Партія і відповідно її кандидати потраплять до місцевої ради, якщо партія подолає 5% бар’єр. Якщо – ні, то навіть ті кандидати, котрі набрали найбільше голосів на окрузі до ради не потраплять. Якщо партія проходить 5% бар’єр, то наступним кроком буде визначення, скільки місць у раді вона отримає.

«Припустимо, що у якомусь місті проживає біля 2000 виборців. В цьому місті до міської ради обиратимуть 14 депутатів. На вибори прийшло 1000 людей, явка виборців склала 50%. Тоді теоретично голоси можуть розділитися так – дві найбільш популярні партії отримають  450 голосів (45%) та 300 голосів (30%) відповідно, три менш популярні – 60 голосів (6%), 55 голосів (5,5%) та 50 голосів (5%), а решта – менше 5%.  

Щоб визначити «вартість» одного мандату, потрібно кількість усіх голосів, відданих за партії, що пройшли 5% бар’єр, розподілити на кількість мандатів у раді. У нашому випадку кількість голосів, відданих за партії – 915, а кількість місць в раді – 14.  В такому разі одне місце в раді коштуватиме 65,36 голосів, тобто мандати отримають лише дві найбільш популярні партії, а три інші, хоч і подолали виборчий бар’єр, не отримають жодного, бо кількість віданих за них голосів не дотягує до вартості мандату», - пояснює експерт з виборчого законодавства Сергій Ткаченко.

Хто стане депутатом

Опісля визначення, скільки місць в раді зможе отримати партія, визначають, хто з представлених нею кандидатів стане депутатом.  Для цього визначають, скільки відсотків голосів кандидат отримав у своєму окрузі.  Перший номер у списку проходить автоматично, решта кандидатів – у відповідності до відсотків голосів, які вони отримали.

Таким чином головне для кандидатів  - конкурувати із іншими кандидатами в партії, а не кандидатами на окрузі. Адже конкретний кандидат може отримати на окрузі всього 10% голосів, але якщо його однопартійці отримали ще менше відсотків, то він стає одним з лідерів списку партії.

У той же час пройти в раду може кандидат, який не став лідером на своєму окрузі і навпаки – той кандидат, що набрав найбільше голосів на окрузі може не пройти до ради, бо його партія не здолала 5% бар’єру.

Підводні камені виборів

Як наслідок такої виборчої системи, певні округи взагалі не будуть представлені депутатами в раді,  інші ж – матимуть по декілька представників.  

Водночас представники певної партії можуть лідирувати в усіх округах. Однак якщо окрім них прохідний бар’єр подолають і інші партії, то не всі лідери на округах отримають свої мандати.

Розрахунок черговості отримання мандатів за відсотком, а не за кількістю голосів, може спричинити, що до відповідної ради потраплять, не ті, хто приніс найбільше голосів для партії, бо в них на округах була висока явка, а ті хто отримав меншу кількість голосів, проте у них на окрузі була явка нижча, і тому у відсотках вони отримали більше.

Крім того, Сергій Ткаченко зазначає, шо можуть бути партії, котрі недооцінять свій потенціал та висунуть менше кандидатів, аніж отримають місць у раді. В такому разі ці незаповнені партією місця так і залишаться порожніми на всю каденцію ради.

Додамо, що новий закон «Про місцеві вибори» не передбачає можливості голосувати на місцевих виборах для переселенців. Аби виправити цю ситуацію депутати зареєстрували три різних законопроекти, однак жоден з них в результаті не був прийнятий. 

Ірина Скіць