На виставці іконопису говорили про створення музею ікон Закарпаття

Наприкінці Світлого тижня Великодня в єпископській резиденції в Ужгороді відкрилася виставка ікон «Бо ти моя надія, Господи!», на якій представлено 43 сучасні образи і чотири твори 18-19 століття.

На відкритті вернісажу за участі духовенства й творчої інтелігенції єпарх Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Мацапула наголосив, що ікони є вікнами у вічність, в яких ми можемо бачити не тільки твори минулого і таланти іконописців, але й прочитати слово Боже. «Бо коли є слово Боже написане (Євангеліє), є слово Боже проповідуване, то є і слово Боже зображене. Тому ми зазвичай кажемо, що ікони пишуть – зазначив владика Теодор. – І через це самобутнє мистецтво, через цей великий дар, яким є ікона у Христовій Церкві, ми сьогодні можемо заглянути у Вічність».

Іконознавець Соломія Тимо, яка провела екскурсію представленими іконами, зауважила, що іконопис є одним із таїнств Східної церкви. Недарма і католики, і протестанти тепер захоплюються нашими іконами. «Кожна з представлених ікон створена для молитви, це їхнє головне призначення, – зауважила дослідниця Українського католицького університету. – Але ділячись красою ікон з іншими, ми самі стаємо кращими».

Разом із очільницею іконописної школи «Радруж» зі Львова приїхали її колеги Любов Гнатко та Наталія Стахів, чиї роботи також представлені на виставці.

Михайло Приймич, в.о. ректора Закарпатської художньої академії, втішений, що в Ужгороді створюється ще один мистецький простір. Цього разу в єпископській резиденції. Адже церква свого часу формувала образотворче мистецтво краю. «В Закарпатті давно назріла потреба мати свій музей ікон», – наголосив доктор мистецтвознавства.

Його підтримав і директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту Василь Коцан, який представив роботи з музейних фондів.

Виставка «Бо ти моя надія, Господи!», яка постала з ініціативи владики Теодора, Юрія Діка, отців Івана Ісайовича та Петра Береша, працюватиме півтора місяці за адресою: площа А.Бачинського, 1.