Кошик ніс лише чоловік, паску обрізали з боків для худоби – як на території Закарпаття колись зустрічали Великдень

У дописі Юрія Шиповича йдеться:

"Сятити паску заведено дуже рано. Нюс кошар майстаршый у родині – отець, а при одсутности го - сын. У долинян, кить сімя была без чоловікув, товды паску нюс сусідськый хлопець (принюсши паску, вун заступав місто старшого у хыжи). Паскы клали довкола церьковли, каждый на своє звычное, закріпленое роками місто. 

По числови пасок у давнину узнавали про число родин у селі, бо паску сятив каждый. 

Обовязково, при посячені, у середину паскы клали воскову свічку, котру запальовали. А по кунцьови ритуала люде хапали кошары и чим скорше тікали домув. Тко первый прибігав – раховало ся - буде первым у всьому.

Дома (несучому паску)стелили на порозі петек (вовняный покровець). Газда заходив у хыжу и кланяв ся: «Христос Воскрес!», - по чому прикладав кошар од голові кожного из дітий, приговорьовучи: «Будь чесный ги паска». Товды газда заходив у хлів и тоже самоє робив из коровов и телятьми (жебы ся не боли и росли добрі ги паска). Розклавши йидіня на столови, сімя молила ся и газда, похрестивши паску ножом, обрізав краї ї из чотырьох бокув (в дакотрых селах -трьох, а инде – дванадцятьох). Наперед пробовали из всього сяченого. Обрізкы давали худобі од хворобы. Так само ся не вымітувала шкарлупа од писанок. Не вымітували такой віночок вадь хрестик, котрыма паску припараджували. Йих сокотили до Вознесіня, по чому хосновали ги и обрізкы.

У восточнуй части Пудкарпатя паску сятити носили у вовняных вадь полотняных бесагах. А у западнуй – у домашнюй вышытуй скатерти, припарадженуй пантликами. Айбо днесь йих домак замінили кошары.

 

01 травня 2016р.