“Цей рушник має понад 100 років. Але цінний він не тільки тому. Його вишила моя бабця, будучи юною дівчиною. От саме на ньому і вчилася. Це її найперша робота”, — простягує руку до рушника на стіні Тетяна Каганець, завідувачка клубом у селі Лубня на Великоберезнянщині. Поруч — десятки інших рушників, килимів, одягу, предмети побуту. Тут можна побачити плетений з лози шкільний портфель та табель успішності 1920 року. Жінка уже понад 10 років збирає докупи те, що сьогодні ми називаємо самобутньою культурою, історією, національною пам’яттю. Та відвідувачі у музеї — рідкісні гості.
29.01.2021, 13:55