Лікар з Хуста вирощує у своєму саду понад 100 видів троянд і майже 60 сортів винограду

Кожну рослинку, кожну стеблинку він оточує особливим доглядом та любов’ю, бо переконаний, що у всьому живому б’ється пульс всесвіту.
Рослини здатні відчувати турботу. Виноград пан Леонід ростить і плекає не заради вина, як більшість закарпатців, а заради самих ягід. Загалом рослини для нього – велика душевна втіха, бо біля них можна відпочити від щоденної суєти.-Я народився й виріс на Одещині, – каже 57-річний чоловік.– Але Закарпаття полюбив, як рідну домівку. Вісім років тому свою ділянку обніс високою двометровою огорожею і, дивлячись на неї, зрозумів, що вона естетично неприваблива. Тож вирішив озеленити кам’яний вал виноградною лозою. Натягнув у три ряди дроти і висадив перші саджанці. Спочатку не надавав особливого значення якості винограду, але потім зрозумів, що вирощування «ягід здоров’я» – це ціла цікава наука. Тож спочатку почав купувати ознайомчу літературу, різні довідники, посібники, а згодом поринув у простори Інтернету у пошуках цінної інформації про сорти та вирощування виноградових рослин.
Загалом, як упевнений лікар-садівник, усі живі організми відчувають ставлення до них людини і якщо не господар не виявляє належної турботи до «підопічних», вони якщо й не зів’януть, то точно перестануть плодоносити. Зі своїми насадженнями пан Леонід розмовляє і рослинність на його обійсті справді буйна, соковита і врожаї просто дивують.
-Маю в житті дивну особливість – купувати пустирі і перетворювати їх на оранжереї. Так було в мене тричі. У Хусті, куди переїхав, щоб займатися стоматологією, також придбав ділянку на околиці міста, зарослу, заболочену, де із-за надмірної вологи росли тільки чагарники та очерет. Але, дякуючи Богу та підтримці родини, я винайшов власні способи обробки ґрунту, придумав системи зрошування, підсушування землі.
Ніколи не обробляю рослини хімікатами, використовую тільки біологічні методи. Наразі на моєму подвір’ї квітує більше сотні кущів троянд, а в городі росте майже шість десятків різних сортів і гібридних форм винограду, – запевняє хазяйновитий ґазда.
Ягода, оспівана пророками та поетами.
Із куща, в залежності від сорту, Леонід Боронжа збирає від 25 до 100 кілограмів винограду. Однак його фруктові рослини зовсім не такі, як традиційна закарпатська «Ізабелла», а низькорослі і плодовиті, а самі ягоди – великі, солодкі і дуже приємні на смак.-Срібна Земля може бути придатною не тільки для розведення уже звичних сортів лози, але й для екзотичних… Головне робити прищепи пагонів на корені, які мають стійкість до мікробів. Скажімо, одними з кращих у мене зараз є «Сенека», «Плевен», «Біле диво», «Кодрянка», «Вікторія», «Аркадія», «Лора», «Оригінал» та багато інших видів, замовлених із Китаю, Японії, Середньої Азії, Америки, Греції, Франції, Англії, Італії, Болгарії, Угорщини, Росії, України та інших держав світу.
Між іншим, зараз сам селекціоную, експериментую, змішую між собою різні сорти, маю навіть спеціальні стратифікаційні камери для пророщування саджанців, – стверджує виноградар.
Із самих же плодів-гігантів разом з дружиною Людмилою пан Леонід робить різні соки, варення, консервації (вкупі з овочами, яким виноград надає особливого пікантного смаку), родзинки та спеціальний спирт для лікарських настоянок. Свої «ягідки», до речі, лікар вважає, справжніми народними цілителями.-Не дарма виноград згадується у Біблії десятки разів, оспіваний поетами, зображений митцями, увічнений у скульптурі… Ця рослина є винятковою як за смаком, так і за живильною цінністю. Багатий склад вітамінів і мікроелементів роблять фрукт серйозним ворогом багатьох недуг, навіть наука така є – ампелотерапія, що вивчає методи лікування виноградом, – ділиться таємницями чоловік. – За допомогою ягід можна побороти зайву вагу, інфаркт, хворобу Альцгеймера, атеросклероз, артрит, катаракту, хвороби нирок, печінки та сотні інших захворювань.
Виноград також широко використовується в косметології, зміцнює нервову систему, імунітет, збагачує організм глюкозою, кальцієм, магнієм, міддю, фтором, залізом, калієм… Пан Леонід охоче розповідає про свій маленький рай, його любов до лози викликає щире захоплення, а знання тонкощів «сонячного фрукта» – неабиякий подив. Хустянин переконаний, що жодна ягода у світі не є настільки унікальною, як виноград, плоди якого протягом кількох тисячоліть не перестають зачаровувати людські серця.
За матееріалами Марини АЛДОН, zakarpatpost.net
До теми
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Які зміни відбудуться в медичній сфері Ужгорода після реформи та кластеризації
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
- Книги, які найчастіше купували в Ужгороді від початку 2025 року
- Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
До цієї новини немає коментарів