Завітайте в Ужгороді на вже традиційну весняну виставку в музей Андрія Коцки!

Уже традиційно до Міжнародного дня музеїв 18 травня ми, працівники меморіального будинку-музею народного художника України А.А. Коцки, що в Ужгороді, запрошуємо на тематичну виставку творів митця у його майстерні. На цей раз ми познайомимо відвідувачів із яскравими «Осінніми барвами у творчості А. Коцки».

Він завжди був у пошуку і не уникав складних живописних робіт і композицій. Художник дуже чуйно ставиться до застосування різних прийомів живописної виразності. Твори митця відзначаються ліризмом, ніжним ставленням до людей, природи. Цю задушевність можна побачити у великих полотнах та в пейзажних творах. Коцка не задовольняється фотографічним зображенням, а надає творам образності, живості. У твори він вкладає багато особистого, своє бачення дійсності.

Дерева автор пише широкими швидкими мазками пензля, ніби розбризкуючи кольорові, яскраві фарби. Зазвичай, сюжетами його пейзажів служили прості мотиви закарпатської природи, серед яких велику частку займали гори, ліс і дерева. Коцка  у своїх творах  зберіг відчуття кольору, любов до яскравих фарб. Велику увагу звертав на відображення світло-повітряного середовища і мінливих станів природи. Прикладом є картина « Дерева на узліссі» (1960-і роки, картон, олія) . Кольоровий спектр променю у нього розщеплюється на складові кольори: блакитний, синій, зелений, жовтий, оранжевий, червоний та наноситься  до візуального отримання одного кольору. Фарби в палітрі змішувались, а не наносились окремо на картон чи полотно.

Крізь блискучу зелень густих крон пробивається світлий промінь сонця. Він творить надзвичайно витончені силуети дерев, лісу. Стрімкість величних сосен подано без жодної гри і ефекту, з серйозністю і простотою, у стриманому колориті,силуетах дерев, чагарників, темних мас лісу передає легкість та м'якість крон, глибинність пейзажу. Його дерева складались із взаємодії різних кольорів, співвідношення світлого і темного. Уважно опрацьовані переходи світлотіні. Витончені градації  коричнувато-сріблястих відтінків роблять його твір легким та сповненим повітрям.

«Колір, барва – ось стихія художника, - писав Г. Островський,- і він  з видимою насолодою « місить» їх.  Ясні , світлі й водночас не дуже яскраві, ледь притушені, оксамитові тони неначе переливаються, мерехтять, течуть і змішуються на полотні, переходять один в одний». ( Г. Островський «Образотворче мистецтво Закарпаття», Київ, «Мистецтво», 1974 . стор. 68.)

У глибоку тінь занурені дерева переднього плану на картині "Пейзаж із озером", де поступово світлішають стовбури й гілки і далі відкривається вся краса природи. За цим стоїть глибоке проникнення художника і вміння помічати і виокремлювати головне. Більшість  пейзажів Андрія Коцки  мають зображені різноманітні стани природи.

… Старий характерний пень в оточенні сухих гілок та кам'янистого ґрунту, який виблискує в центрі композиції яскравим світлом, контрастує з глибиною насичених тіней водойми,  вдало закомпонованих на площині. Вкриті барвистим лісом, гори випромінюють  радість сонячного дня. Передають  глядачеві настрій  маестро. Перед нами «Осінній пейзаж з річкою»(1980-і роки, картон, олія, темпера).

У його  роботах немає бодай найменшого натяку на сум чи меланхолію: «похмурі», на перший погляд, осінні картини несуть на собі печать якоїсь пізнаної істини, глибоко пережитої і переосмисленої. Тяжіння до контрасту є характерною ознакою пейзажу, художник удається до чергування темних і світлих тонів, використання передніх та дальніх планів зображення, перспективи, чітких деталей. Картини природи позначені філософською заглибленістю, відзначаються особливою камерністю, суб’єктивною наповненістю й емоційною відстороненістю. Зображуючи осінь,  автор прагне максимально персоніфікувати природу, одухотворити її, наділити рисами живої істоти.

 Художник яскраво і барвисто передавав у своїх пейзажах ефекти освітлення. Він у своєму роді був майстром пейзажу з ясними небесами, розлогими рівнинами та горами, де домінує повітря, далечінь, глибина і світло.  Прикладом  служить робота «Під полониною Рівною»(1950-і роки, полотно, олія). Гірський пейзаж був улюбленою темою митця. Він часто писав картини по пам’яті, використовував своє натхнення для вдосконалення передачі кольорів та відтінків.

Майстерність та професіоналізм художника не викликає сумнівів. Перед глядачем робота «В. Комарник» (1981 рік, картон, олія). На картині  -  похмурий туманний день початку  осені. Центральною частиною  композиції  є невелике село  Вишній Комарник в Словаччині, Свидніцькому окрузі Пряшевського краю, на кордоні з Польшею.

Притушені тони зображених дахів сільських хат, похилена дерев’яна огорожа на передньому плані, десь вдалині височіє  стара  церква. Небо низьке,похмуре. Все ніби  завмерло перед грозою…

Митець вправно користується кольором, який завжди несе емоційне навантаження. Таким був день 20 вересня 1981 року у Словаччині, де Коцка приймав участь в Міжнародному пленері. Датування та підпис він зробив зворотною частиною пензля по свіжій фарбі…

Різні настрої, різні почуття, різні твори. Але все це об’єднує талант митця, його світосприймання та майстерність, які завжди приваблює шанувальників мистецтва. Завітайте на виставку у музей А. Коцки за враженнями та натхненням, пориньте у світ  гармонії та краси…