Найвідоміший казкар Закарпаття святкує ювілей — 60 років

Двадцять першого травня ювілей (60-річчя) святкує щедра, гарна, зичлива, милосердна та приязна людина, яка пише цікаві казки, і то фантазує вночі, бо шанує сім‘ю та дбає про їхній повноцінний сон. А вдень, зрання до вечора, редагує іршавську райгазету "Нове життя".  І не тільки редагує. Бо перед тим, як щось написати, треба якийсь фактаж на вуса намотати. Травневий іменинник у цьому мастак. У кожному епізоді, у кожному життєвому трафунку, навіть мовленій кимось фразі бачить елемент сюжету, деталь чи крихту майбутнього твору. І дивного в цьому немає нічого – це притаманно кожному письменнику, журналісту, казкарю, публіцисту тощо.

Дивує інше: як це встигає стільки багато писати, до того ж кожного ранку ще й на роботу встигати. А редакторська посада – надто вже відповідальна, бо, крім того, що треба номер формувати, слід ще й оригінали вичитати та належно їх до друку підготувати. Доводиться також на дзвінки відповідати, серед людей "крутитися" й інколи за чашкою кави відпочити. А де передих – там і файна бесіда, цікава дискусія, жвава полеміка. Приїде, приміром, естрадний співак Іван Попович, як із ним не поспілкуватися? Якщо розкаже артист гарну притчу – треба записати. Завітає у редакцію доктор філологічних наук, фольклорист, бібліограф, літературознавець Іван Хланта, який багато передмов до книг Василя Шкірі написав, з ним теж необхідно про нові видання поговорити й подальші плани нанести. Ось так минає цілий день: у шарпанині, біганині, нарадах, творчих зустрічах, спілкуваннях, коректурі статей, сторінок тощо. Бува, що просто колеги-газетярі по дорозі забіжать, аби потиснути руку чи розпитати, як життя-буття тощо.

А ще ж є такі підводні течії в житті редактора, казкаря та просто індивіда Василя Шкірі, які завдяки своїм контактам і зв‘язкам подолати може тільки він особисто. Звісно, покладається на друзів і колег, журналістів Михайла Ціцака (екс-редактора видання), трішки молодшого Михайла Ісака насамперед, колишнього голову РДА Івана Клима, позаштатного кореспондента Петра Пітру, пишучу полісменку Віту Горзов, десятків інших творчих іршавчан, які не тільки читають казкаря, але й сприяють шукати теми, підказують, радять тощо. Звісно, у цьому ювілейному вітанні всіх не перелічити та всіх, у принципі, не згадати, пан Шкіря забажає побачитиїх усіх  на творчому вечорі, який у райцентрі відбудеться з цієї нагоди у понеділок. Рівно шість десятиліть тому на світ білий з‘явився він, нинішній ювіляр.

До речі, Іршава звикла до подібних імпрез, бо дала білому світу не просто відомих, але геніальних людей. У цій когорті – силач Кротон (Фірцак), кукурудзовод Пітра-герой, академік-мовознавець Німчук, вчений-біолог Глеба, губернатор-політик Устич, славетні лауреат Кремінь, поети Машкін, Петровцій, історик-краєзнавець Потушняк (його ім‘я носить обласна літературна премія, якої він удостоєний за свої казки та повісті, останні книжкові в тому числі). Деяким, тобто живим, то сам плече підкладає, то пише про них, то робить замальовки тощо. Але домінують у його творчості – казки, які завжди непідкупні, цікаві, оригінальні та читабельні. І якщо молодь зараз неохоче бере книжки у руки, то доробки Шкірі – навпаки, тобто його читають залюбки. Щоправда, соціологічні опитування не влаштовувалися, але у кожній другій іршавській сім‘ї – від Лисичева і аж до Хмільника й Арданова – вони неодмінно красуються на поличках книгозбірень. Та й знають редактора у кожній родині, до якої листоноша приносить районку.

Пан Василь не тільки талановитий казкар, уміло викладає сюжети, формує дитячі смаки, але вчить підростаюче покоління бути патріотами. Зате його кличуть у школи та на засідання літгуртків, куди пішов би залюбки та ще й із оберемками книжок-казок (останню видав позаторік і називається вона "Ранок вечора мудріший"), але завжди бракує того дефіцитного часу. Мав би змогу – розтягнув би його на 30 і більше годин. Якщо кудись і піде, то опісля дарчо й із автографом казки підписує-вручає найпалкішим прихильникам усного слова. Редактор іршавської райгазети В. Шкіря – чоловік на диво говіркий, завжди веселий і чеканний у будь-якому товаристві. Коли треба – прочитає навіть уривок зі своєї п‘єси, повісті або ж казки. Але радить читати самим, так краще, так спрацьовує інтелект, ерудиція, так формується потяг до знань.

Саме цього юнакам і юнкам сьогодні явно бракує, а його сокровенна мрія, аби знайшлися такі, хто так рвійно, як колись він, узялися на ручку та «вдарилися» у писанину. Хоча журналістом травневий іменинник одразу ж не став: однойменний факультет у Львівському державному університеті закінчив тоді, коли у "кишені вже лежав" диплом про середній спеціальний навчальний заклад у аграрній сфері. Це свідчить, що Загаття у творчі та «казкові» далі спорядило дуже талановиту, самобутню, своєрідну та оригінальну особистість, а невипадкову чи невмілу на теренах слова людину. Доречно згадати, що у пору своєї творчої молодості він працював навіть кореспондентом-організатором районного радіомовлення. Іршавська редакція газети вже була потім...

Земляком найвідомішого, найпопулярнішого, найулюбленішого казкаря Срібної землі останнього півстоліття є вже згадуваний Сергій Устич. Як керівник краю, депутат ВРУ, а потім ранговий дипломат, той мав велику владу. Але скромний односелець і виконроб "письма" в одній особі ані разу не просив того про якісь вигоди чи пільги, хоча міг би за себе поклопотати. І той би не відмовив. Ось за цю рису характеру казкаря з Іршавщини чи не найбільше поважаю (і не тільки автор цих нотаток), здоров‘я бажаю, аби добре жилося, гарно писалося та міцно-солодко спалося. Аби не снилися "чупакабри", аби завжди прокидався з новими ідеями, де фінал один – щастя, добро та краса.

Тобі, чарівнику й творцю казкового світу, наш шановний друже, смарагдового життя! А ювілеї, казки, інші творіння на цьому нехай не кінчаються. Живи, твори, "газуй" і редагуй! Тост і келих смачненького винця – за твою, шановний Василю, шістдесятку.

Михайло КАРТОШКА