Пам'ятник праці лісорубів встановлений на Ужгородщині

Місцеві старожили розповідають, що пам'ятник був встановлений на початку села після Другої світової війни. Оскільки лісоруб заважав водіям автобусу, який розвозив місцевих жителів, його взагалі викинули в ліс. Але потім працівники державної лісової охорони Ужгородського держлісгоспу під час заготівельних робіт його відкопали і встановили навпроти лісництва.

Микола Ганздюк, який раніше працював помічником лісничого, а тепер вже на пенсії розповідає, що раніше лісівнича праця вважалася престижною... люди заготовляли ліс, йшли працювати вальниками, сплавляли ліс. Ліси давали роботу великій кількості відданих своїй справі людей. Ніхто не критикував і не скаржився, всі розуміли важливість праці: вирішувалася доля краян і заготовляли раніше набагато більше.

"Норми були високі, все доводилося робити самим: на розпилюванні, на завантаженні, при трелюванні. В Анталовцях була електростанція, а по річці Віола сплавляли ліс. Адже правобережжя околиць села Анталовці від підніжжя Маковиці на територію Худльова переходить ліс Балажова. Далі простягається ліс Циркуний (Церковний). Ще далі униз: Лінія, Край, Лапош, Демкув. Лівобережне Худльово оточують ліси: Кичера, Ясенники, Щовби, Верхні Мочарки, Біласув (з північного сходу та сходу), Востра, Попукачки, Дубова (з півдня)".
"В Анталовці часто приїздив навіть 4-й Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та інженер-технолог Львівського лісотехнічного інституту Іван Іванович Герц, який до кінця життя любив та шанував свій край. Тепер спливають спогади про давне минуле і забувається вчорашнє. Тепер лісівникам стало важче працювати. Зараз залишилися ветерани нашої праці як і раніше називають себе не лісівниками, а лісорубами. А пам'ятник лісорубу - це нагадування про силу, міць, молодість та вічну працю лісорубів, які працювали і працюватимуть доки буде в Карпатах ліс", - підсумував Микола Васильович.
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
До теми
- Від бойових завдань на Донеччині й Харківщині до контролю на кордоні: історія прикордонника із Закарпаття
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Один із найбільших хижих птахів Європи повернувся у дику природу на Закарпатті
- Закарпатські електромережі підготували до зими
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»
- Від лікування до психологічного відновлення: «Амазонки Закарпаття» допомогають жінкам, які перенесли рак молочної залози
- На Закарпатті майже 40% випадків раку молочної залози виявляють на пізніх стадіях
- «Хочу насолодитися мирною Україною»: історія Андрія «Мольфара»
- Гвардійці 26-го Закарпатського полку підтримали побратимів під час реабілітації
- Храм на Цегольні: історія Свято-Преображенської парафії в Ужгороді
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- «Страшно буває. Але ми знали, куди йдемо»: історія аеророзвідника зі стрілецького батальйону поліції Закарпаття Дмитра Грушака
- Майже 5 тисяч випадків захворювань на ГРВІ за два тижні зафіксували на Закарпатті на 2 тижні
- На річках Закарпаття до кінця жовтня зберігатиметься маловоддя
- На варті неба: як на Закарпатті гвардійці тренують мобільно-вогневі групи
- На Закарпатті до 100-річчя Богдана Гаврилишина проводять зустрічі, кінопокази та виставки у громадах
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
- Радіодиктант національної єдності — 2026: оголошено автора та читців
- Понад 500 військових та близько 40 капеланів: роми Закарпаття під час великої війни
- Як корифей українського театру Микола Садовський на Закапатті працював: нариси з історії «руського театру» при «Просвіті» в Ужгороді
До цієї новини немає коментарів