Пам'ятник праці лісорубів встановлений на Ужгородщині

Місцеві старожили розповідають, що пам'ятник був встановлений на початку села після Другої світової війни. Оскільки лісоруб заважав водіям автобусу, який розвозив місцевих жителів, його взагалі викинули в ліс. Але потім працівники державної лісової охорони Ужгородського держлісгоспу під час заготівельних робіт його відкопали і встановили навпроти лісництва.

Микола Ганздюк, який раніше працював помічником лісничого, а тепер вже на пенсії розповідає, що раніше лісівнича праця вважалася престижною... люди заготовляли ліс, йшли працювати вальниками, сплавляли ліс. Ліси давали роботу великій кількості відданих своїй справі людей. Ніхто не критикував і не скаржився, всі розуміли важливість праці: вирішувалася доля краян і заготовляли раніше набагато більше.

"Норми були високі, все доводилося робити самим: на розпилюванні, на завантаженні, при трелюванні. В Анталовцях була електростанція, а по річці Віола сплавляли ліс. Адже правобережжя околиць села Анталовці від підніжжя Маковиці на територію Худльова переходить ліс Балажова. Далі простягається ліс Циркуний (Церковний). Ще далі униз: Лінія, Край, Лапош, Демкув. Лівобережне Худльово оточують ліси: Кичера, Ясенники, Щовби, Верхні Мочарки, Біласув (з північного сходу та сходу), Востра, Попукачки, Дубова (з півдня)".

"В Анталовці часто приїздив навіть 4-й Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та інженер-технолог Львівського лісотехнічного інституту Іван Іванович Герц, який до кінця життя любив та шанував свій край. Тепер спливають спогади про давне минуле і забувається вчорашнє. Тепер лісівникам стало важче працювати. Зараз залишилися ветерани нашої праці як і раніше називають себе не лісівниками, а лісорубами. А пам'ятник лісорубу - це нагадування про силу, міць, молодість та вічну працю лісорубів, які працювали і працюватимуть доки буде в Карпатах ліс", - підсумував Микола Васильович.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ