Пам'ятник праці лісорубів встановлений на Ужгородщині

Місцеві старожили розповідають, що пам'ятник був встановлений на початку села після Другої світової війни. Оскільки лісоруб заважав водіям автобусу, який розвозив місцевих жителів, його взагалі викинули в ліс. Але потім працівники державної лісової охорони Ужгородського держлісгоспу під час заготівельних робіт його відкопали і встановили навпроти лісництва.

Микола Ганздюк, який раніше працював помічником лісничого, а тепер вже на пенсії розповідає, що раніше лісівнича праця вважалася престижною... люди заготовляли ліс, йшли працювати вальниками, сплавляли ліс. Ліси давали роботу великій кількості відданих своїй справі людей. Ніхто не критикував і не скаржився, всі розуміли важливість праці: вирішувалася доля краян і заготовляли раніше набагато більше.

"Норми були високі, все доводилося робити самим: на розпилюванні, на завантаженні, при трелюванні. В Анталовцях була електростанція, а по річці Віола сплавляли ліс. Адже правобережжя околиць села Анталовці від підніжжя Маковиці на територію Худльова переходить ліс Балажова. Далі простягається ліс Циркуний (Церковний). Ще далі униз: Лінія, Край, Лапош, Демкув. Лівобережне Худльово оточують ліси: Кичера, Ясенники, Щовби, Верхні Мочарки, Біласув (з північного сходу та сходу), Востра, Попукачки, Дубова (з півдня)".
"В Анталовці часто приїздив навіть 4-й Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та інженер-технолог Львівського лісотехнічного інституту Іван Іванович Герц, який до кінця життя любив та шанував свій край. Тепер спливають спогади про давне минуле і забувається вчорашнє. Тепер лісівникам стало важче працювати. Зараз залишилися ветерани нашої праці як і раніше називають себе не лісівниками, а лісорубами. А пам'ятник лісорубу - це нагадування про силу, міць, молодість та вічну працю лісорубів, які працювали і працюватимуть доки буде в Карпатах ліс", - підсумував Микола Васильович.
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
До теми
- У 86 і 87 – заради безпеки: подружжя з Донеччини оформило на Закарпатті свої перші закордонні паспорти
- "Якщо не допомагати, війна не закінчиться скоро": як у Мукачеві колишній військовий Артем Орел ремонтує машини для ЗСУ
- Офіцери 128-ї бригади відвідали побратимів, які повернулися з полону
- Історія одного пам’ятника: Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі
- У християн західного обряду сьогодні – Вербна неділя: історія та традиція свята
- Перезавантаження під сонцем Валенсії: як родини закарпатських військових відпочили в Іспанії
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- «Дядя Вася»: спокій та позитив серед війни. Історія бійця 128-ї бригади
- Від сімейного лікаря до стента: на Закарпатті презентували алгоритм, що рятує життя
- Ужгород наприкінці ХІХ століття: в мережі показали унікальні фото
- Туберкульоз без паузи: чому медики готуються до спалаху
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Психологічні наслідки війни: в Ужгороді обговорили масштаби проблеми
- Відновлення внутрішнього балансу через глинотерапію: поліцейські Закарпаття провели сеанс реабілітації для ветеранів
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Чому не обов’язково їсти суп і як це впливає на організм — пояснює лікар Михайло Гаврилець
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- Як політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА на передовій
- «Наше завдання — стримувати ворога»: як на фронті тримають оборону поліцейські-мінометники із Закарпаття

До цієї новини немає коментарів