"Їдеш на сімейну сварку й спостерігаєш за сім’єю, яка разом років 30, а ладу нема ніколи", – закарпатський патрульний про службу в поліції

«Щодня нові люди, нові історії, нові емоції…» - учасник АТО, а нині закарпатський патрульний про службу в поліції й на Сході.

Знайомтеся, Павло Макарчук, інспектор роти №4 управління патрульної поліції в Закарпатській області. До Дня захисника України розповідаємо історію одного зі справжніх, мужніх бійців.

3 березня 2014 року Павла мобілізували у 39-й батальйон «Дніпро». Уцілому на Сході він служив упродовж року: пів року в Донецькій області, пів року на Луганщині. Каже, бувало по-різному. А одного разу їх рота потрапила у вороже оточення, саме тоді вони багатьох втратили. Було чимало загиблих й полонених.

Згадує один із випадків, що трапився під час служби в АТО: «Коли нас оточили, ми з напарником лежали у полі з соняхами. На два автомата у нас залишилося 7 патронів. Ворожа техніка їздила відстрілювала поле, щоб раптом не залишити нікого в живих. Ми лежали, обидва поранені, й раптом почули наближення танку. Серце неабияк калатало, здавалося, що воно аж землю вигинає. І тут напарник каже «Паш, а може давай станемо стріляти», а потім ми зійшлися на тому, що сімома патронами танк не розстріляєш. Цю історію згадуємо дотепер, правда, уже із посмішкою».

Після демобілізації він переїхав із рідної Дніпропетровщини на Закарпаття. Й живуть тут із дружиною і досі.

Коли розпочався набір у лави закарпатських патрульних він вагався йти чи ні, але тоді його підтримала дружина. І ось, уже третій рік поспіль він несе службу в нашому управлінні. Каже, теперішня робота його влаштовує абсолютно. Постійно щось нове, навіть за одну зміну, каже Павло, не буває такого, щоб щось повторилося. І цікаво те, що історію кожного свого виклику інспектори переживають разом із їх «героями».

«Служба у патрульній поліції для мене це ніби випробування, й щось нове. Бачиш, як живуть інші. Їдеш на сімейну сварку, до прикладу, й спостерігаєш за сім’єю, яка разом років 30, а ладу нема ніколи. Й думаєш, як так можна жити просто піддаючи мукам одне одного» - так Павло розповідає про роботу патрульного.

У майбутньому він бачить Україну повноцінним членом Європейського союзу, країною, якій нема рівних. Певно, на таких «ідейниках», справжніх і мужніх ми тримаємося й досягаємо висот.

Павло, дякуємо за службу!

Пишаємося, що такі люди служать у нашому управлінні.

Слава Україні! Героям Слава!