Ужгород і джаз: Колектив із Дніпра DARK SIDE QUARTET – про наше місто та слухачів

– Хлопці, чи вдався проект? Які ваші враження і чому Ужгород став першим містом?

Даніїл Вінаріков (лідер гурту, саксофоніст): Гадаю, вдався. Це щось значно більше, ніж просто концерт, коли слухач приходить лише за музикою. В одному просторі ми поєднали музику та живописні полотна, які Влад Габда створив під ці композиції. Живопис дає поштовх писати та й загалом сприймати свою музику по-іншому. Коли я грав соло й ловив погляди ужгородських слухачів, бачив зацікавленість не лише у перших рядах, а в цілому. Видно, що їм небайдужий джаз.

Яків Цвєтніський (трубач): Я вважаю, ще це унікальний досвід для нас. Бо більшість музикантів не думає про взаємодію видів мистецтва, діють більш ізольовано. І це один з перших досвідів, коли музика наша виходить за межі просто звуку – тут ідеться про новий вимір сприйняття музики у просторі та часі. Ми в захваті й це було справді особливо. Я особисто закохався в Ужгород, хочеться сюди повертатися.

Дмитро Литвиненко (барабанщик): Усі ми, крім Михайла Лишенка, в Ужгороді вперше. Місто суперове й презентацію ми вирішили робити саме тут не спроста. По-перше, звідси Влад Габда, який доповнив нашу музику своїми картинами, по-друге, в галереї ILKO дуже хороший звук. Таких в Україні ще пошукати треба, а тому ми дуже задоволені.

– Ужгородський слухач – вдячна публіка?

Д. Литвиненко: Може, це не те, що варто озвучувати, але скажу відверто: джазові концерти насправді збирають не так багато слухачів. А тут – повний зал!

Я. Цвєтніський: Як на мене, публіка в Ужгороді дуже стримана. Але з власного досвіду бачу: стримана вона не тому, що сприймає музику не настільки глибоко – стримана публіка зазвичай дуже інтеліґентна. Ця галерея задала височезну планку нашого проекту. Люди може й не аплодують дуже гучно, не викрикують – тут уся увага була на процесі. Настільки вдячної публіки я давно не бачив.

– То чи знайшли ви для себе відповідь на запитання якого кольору джаз?

Д. Литвиненко: Для мене джаз кольору барабанів. Тому що для мене джаз – це барабани.

Я. Цвєтніський: Музика доволі абстрактна, тож і зображувати її, мабуть, варто абстрактно, а не реалістично. І кожна людина побачить у цьому проекті щось своє чи слухаючи музику, чи споглядаючи картини, чи сприймаючи це в комплексі. Кожен сам вирішує, якого кольору його джаз.

– У яких містах ще плануєте побувати із проектом «Якого кольору джаз»?

Д. Вінаріков: Ясна річ, презентуємо проект у Дніпрі та Києві – у столиці поки плануємо презентацію на квітень. Можливо, побачать його у Харкові. Це ті міста, де регулярно відбуваються джазові події.

Я. Цвєтніський: Не в кожному місті є зал, у якому вдасться відтворити такий проект. Є певні вимоги до світла, акустики, крім того стоїть питання і з логістикою. В Ужгороді це зручно. Я б із радістю зіграв ще 10 таких концертів в Ужгороді.

Д. Вінаріков: Я б з радістю додому не повертався!

– Бачу, вам справді сподобався Ужгород… Які враження від міста?

Я. Цвєтніський: Маю надію, що відтепер ми будемо регулярно приїжджати сюди із концертами і просто погуляти вашим містом. Ми були в центрі, на набережній… нам усе дуже сподобалося! Архітектура цікава.

Д. Литвиненко: А я заїхав трохи далі – на лівий берег, у спальні райони. Там уже відчувається й радянське минуле. А от у центрі дуже цікаво.

Михайло Лишенко (піаніст): Після великого міста тут прекрасно! Дихається якось спокійно. Це те, чого бракує у Дніпрі.

Лада Коляда для Uzhgorod.net.ua

Фото на прев'ю: Тетяна Шлапак

Фото в тексті: Карл Смутко

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі