Як повернутись до школи? 14 порад батькам школярів

1. Слухайте своїх дітей.
Будьте доступними.
Якщо діти мають запитання про школу, чи про її початок, або щось захопливе трапилось впродовж дня, батькам треба виділити час і послухати, що син чи донька хоче розповісти.
Коли діти діляться захопливими враженнями, це допомагає їм подолати "легкі" турботи.
Не лише слухайте, але й налаштуйтесь на те, що кажуть ваші діти.
Емоційно батьки є безпечним місцем для дитини, щоб пережити емоції і навчитись правильно їх висловлювати, пояснює психолог.
2. Уточнюйте.
Окрім того, щоб просто слухати, заглиблюйтесь у деталі того, що каже дитина.
Уточнюйте.
Це важливо для того, щоб батьки могли зрозуміти разом зі своїми дітьми, що саме їх турбує.
Коли батьки знають, в чому конкретно річ – друзі, однокласники, новий вчитель – можуть допомогти вирішити проблему.
3. Дозвольте дітям бути експертами.
Діти можуть почуватись краще, коли ви питаєте їх щось на кшлалт: "А що це може бути?", каже психолог Елеонор Макі.
"Дозвольте їм генерувати рішення, – пояснює психолог. – Запитуйте їх, що може їм допомогти почуватись краще в інших страшних ситуаціях".
Батьки також можуть допомогти їм у цьому через рольові ігри.
Або запропонувати стратегії, які вони можуть застосовувати у випадках, які змушують хвилюватися.
4. Створіть позитивні очікування.
Поговоріть з дитиною про речі у школі, на які вона чекає з нетерпінням.
Пригадайте минулий досвід, яким ваш учень насолоджувався.
Добрими прикладами є друзі чи різні шкільні поїздки.
5. Говоріть з дитиною про її минулі тріумфи.
Перед школою багато дітей нервуються і хвилюються.
Тому нагадайте їм про їхні власні успіхи, які можуть допомогти подолати страх.
Наприклад: "Пам'ятаєш, минулого року ти теж так хвилювався? Ти ж подолав це".
Переконайте дітей, що у них є все для того, щоб подолати виклики, адже їм вдалося перемогти свої страхи раніше.
6. Поговоріть з вчителем.
Педагоги проводять багато часу, намагаючись зрозуміти кожну дитину.
Можливо, ваша дитина боїться відповідати перед усім класом. Скажіть педагогу про це.
Він може використати цю інформацію, щоб допомогти дитині: поділити клас на міні-групи для відповідей, або придумати щось інше.
Батьки також можуть сказати дітям, що говорили з вчителем. Таким чином, посилаючи їм сигнал, що дорослі на їхньому боці.
7. Підготуйте дитину до рутини заздалегідь.
Знайдіть і почистіть рюкзак, ланч-бокс, папки та інше приладдя.
Залучіть дитину до процесу планування: що їй потрібно, що вона хоче, що може зробити самостійно.
Це дає дитині відчуття контролю над ситуацією.
Потрібно також налагодити розпорядок дня: вставати і лягати спати раніше.
І не забувайте перед приготуваннями до сну вимикати усі гаджети.
8. Зробіть "пробну вилазку".
Щоб заспокоїти дитину, прогуляйтесь з нею декілька разів дорогою до школи.
Особливо це стосується учнів, які перейшли в нову школу та першачків.
Дозвольте дитині призвичаїтись до шкільного маршруту.
Прогулюватись до школи потрібно не один раз. Один може викликати ще більшу тривожність, каже психолог.
Хай ці прогулянки пройдуть під лозунгом: "Скажи "Привіт" школі знову".
9. Підтримуйте у дитини соціальні зв'язки.
Коли діти зав'язують соціальні зв'язки з іншими школярами, з якими вони навчатимуться, це допоможе їм на початку шкільного року.
У багатьох дітей з'являється тривожність саме через друзів:
"Хто буде у моєму класі? З ким я сидітиму разом за обідом? З ким ітиму/їхатиму разом до школи?".
10. Не ігноруйте важливість одягу.
Батьки можуть навіть не замислюватись, наскільки одяг є важливим у перші дні навчання.
Особливо це може мати значення для школярів середнього та старшого віку.
11. Розслабляйтесь після школи.
Дайте дітям перерву після школи. 5-10 хвилин достатньо.
Їм це потрібно після активної метушні.
Спробуйте розслабитись разом з ними.
Декілька хвилин тиші або легкої розмови можуть бути помічними для всієї родини.
12. Наберіться терпіння: тривога зникає з часом.
Не кожен може пристосуватись до нового середовища за один день.
Будьте терплячими.
Кожен день приносить нові виклики.
Особливо це стосується старших школярів, які починають вивчати нові предмети, працюють з багатьма різними вчителями.
Нормальний термін адаптації – тиждень-два.
13. Пам'ятайте: у батьків теж може бути тривожність.
Батькам важливо усвідомити, що у школі працюють професіонали, які займаються з дітьми постійно, каже психолог.
Пам'ятайте, що діти схильні переймати сигнали батьків, тому важливо переконатись у тому, що вам також комфортно.
14. Звертайте увагу на ненормальні сигнали.
Є декілька ознак того, що вашій дитині потрібна додаткова допомога.
Якщо ви бачите, що дитина пересилює себе, щоб іти до школи, або у неї підвищена тривожність вночі.
Ще одна ознака: якщо дитина відмовляється виконувати речі, які зазвичай робить, або їй важко робити те, що раніше давалось легко.
Можливо, річ у тому, що дитину цькують у школі. Або дитина дійсно настільки перевантажена, що їй потрібна допомога психолога.
Всі фото: Depositphotos
До теми
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна – це справжнє пекло на землі, а її наслідки жахають. Вона здатна пробудити мужність навіть у жінок», – Людмила Ціпкало, фельдшерка ДСНС Закарпаття
- Оригінальні роботи Кобзаря: офорти Тараса Шевченка зберігають у Закарпатському художньому музеї ім. Бокшая
До цієї новини немає коментарів