Простими словами про Проектну, 3: 10 фактів про станцію збору і заготівлі вторсировини

Ви сортуєте сміття удома? Здаєте макулатуру, пластик, скло? Можливо, на карантині знайдеться хвилинка, аби зібрати вдома папір, пакети, пляшки та передати їх у пункт прийому? До речі, цікаво, що далі відбувається із вторсировиною, як їй дається нове життя, яким чином налагоджені фінансово-логістичні процеси, пише Евеліна Гурницька, Varosh.

Спробуємо простими словами розповісти про життя станції заготівлі вторсировини “Проектна, 3”. Про її щоденну рутину, екологічні ініціативи, економічні виклики і вплив європейського сміття на український ринок – мовить Руслан Шварц, керівник підприємства.

1.

Підприємство “Проектна, 3” є найбільшим на Закарпатті, на ринку вже близько 15 років, працює в Ужгороді та Ужгородському районі, в Мукачівському, Берегівському, Великоберезнянському, Виноградівському. В обласному центрі фірма раніше локалізувалася на ФМК, а звідти переїхала на Проектну, 3, так і назва закріпилася. Ще зо п’ять років тому по місту працювали “прийомки”, було зручніше здавати, аби не їхати на ФМК. Проте наразі це збитково, адже треба орендувати приміщення, оформити працівників, заплатити ще більше податків.

2.

Станція приймає макулатуру, скло, пластик, заготовляє їх і спрямовує на заводи для переробки в Київ, Харків, Полтаву, Кременчук, Хмельницький. Щомісяця передається близько 120 тонн макулатури, відтак щотижня виїжджають дві-три фури. Раз на півтора-два місяці з Ужгорода прямує майже 20 тонн кольорового і прозорого скла. У 2019-му Проектна, 3 відправила близько 500 тонн прозорого й кольорового скла, 200 тонн пластику й 1260 тонн макулатури – це 72 машини паперу – площа футбольного поля, гектар і трішки більше метра заввишки.

3.

Робота на підприємстві налагоджена скрупульозно. Для збору, сортування і перенаправлення вторсировини потрібні робочі руки і прес. Аби цим займатися, необхідно мати приміщення, прес (уживаний в інтернеті коштує 300 доларів). З обладнання ще, до прикладу, компактер – станок, що з’єднує, спресовує і склеює пінопласт, такий минулого користування вартує 3000 євро, новий – 5000 євро.

Основні категорії витрат – зарплата, податки, комунальні послуги, оренда, обладнання, організація фур, які везуть вторсировину…

«Скільки треба витрачати на утримання цього всього? Багато, насправді, дуже багато. Чимало з’їдає оренда, електроенергія, за яку треба платити авансом на місяць уперед, податки. Мабуть, податків більше платимо, ніж заробляємо».

4.

Який подальший шлях зібраної і відсортованої вторсировини? Люди здають, станція досортовує, пресує і відправляє фурою на заводи з переробки. До прикладу, поїхала макулатура на картонний комбінат, її там розмочили, перетворили в однорідну масу, а після техпроцесів вона стала коробкою, яку згодом ви купите на Новій пошті. А ось під Тячевом з макулатури роблять туалетний папір. Ось ви здали теку зі старими документами, відбувся повний технологічний цикл, з неї виготовили туалетний папір, який ви потім придбали.

Аналогічно відбувається з пластиком, склом. Пляшку з-під пива спочатку ідеально відмивають, стерилізують, і повторно використовують. З плівки роблять ту ж плівку, сміттєвий пакет. До речі, попередньо пластик необхідно відсортувати за кольором, видом. Що більше циклів переробки пластику, тим більше у ньому домішок. Якого би рівня не було очищення, все одно завжди додаються “домішки”. Як наслідок, прозорий пластик з кожним циклом стає каламутним. Чому сміттєвий пакет чорний? Бо його найпростіше замалювати універсальним темним барвником. А ось з поліпропілену роблять гранули, відтак виплавляють тазики, совки, табуретки…

З ПЕТ-пляшки виходить матеріал “флекс”, а з плівки – гранули. Гранулу відправляють у станок, де вони розплавляється, а невдовзі трансформуються у ту ж плівку. Флекс так само кладуть у станок і розплавляють або ж виготовляють із нього гранули і також розплавляють, можуть додаватися домішки для кольору. Саме з флексу чи гранул можна створити новий виріб, наприклад, табуретку.

5.

Проетна, 3 наголошує, що на Закарпатті, зокрема в Ужгороді, сортування сміття наразі повільно, але набуває популярності. Найбільш свідомо до цього ставиться молодь від 17 до 35 років. Підприємство спільно з активістами екологічного руху бере участь в акціях, відтак надихає свідомо ставитися до споживання й відходів. Ось разом з ГО “Зелений Варош” втілювали проєкт “Сортування в школі” в Ужгороді . У шостій, дванадцятій ЗОШ та угорській гімназії учні прослухали лекції на екологічну тематику, а нові знання закріпили практикою – отримали контейнери для сортування сміття. Діти збирали відсортовану вторсировину, а Проетна, 3 перераховувала школам кошти.

«Коли ці школярі потраплять у цивілізовану країну, то ідея сортування сміття не буде для них культурним шоком. Їм подобаються такі заняття, вони легко їх сприймають. Всього за кілька уроків формується культура поводження із вторсировиною. Потім діти прийдуть додому і батьків навчать, мовляв, тату, а чому ти викинув скляну пляшку разом із пластиковою, адже їх можна посортувати і здати. Ось на цьому й акцент, що молодь надихне старше покоління, і так поступово ідея грамотного поводження з відходами дійде до свідомості людей. Я, до речі, так навчив своїх двох бабусь, тепер вони сортують пластик».

Студентський простір “Аура Академіка” втілив акцію зі встановлення тубусів для разових склянок в Ужгородській міськраді, ректораті УжНУ, деяких кав’ярнях. Студенти планували відправляти ці склянки Новою поштою до Києва на переробку, проте це доволі дорого. Відтак Руслан забезпечив безкоштовну доставку.

Ще одна спільна ініціатива – разом з Ужгородським національним університетом. УжНУ організував розчищення Студентської набережної, а Проектна, 3 вивезла сміття й відправила на переробку. Подібну акцію провела Фундація регіональних ініціатив у Боздоському парку, така ініціатива була і у Великих Лазах. До речі, УжНУ запровадив на території університету роздільний збір, сировину має забирати Проектна, 3, проте наразі карантин призупинив цю ідею.

6.

Найбільший виклик для підприємства – це вторсировина з-за кордону, яка продається для українських заводів із переробки за нижчою ціною, відтак внутрішній ринок обвалився.

«Якщо років 7-10 тому ми приймали макулатуру навіть по 4,5 гривні, торік – по 1,5-2 гривні, то тепер – по 50 копійок за кілограм. А все тому, що дешевше привезти сировину з-за кордону сюди на завод, її кінцева вартість значно дешевша нашої. Кілограм ПЕТ – це близько 28-30 півторалітрових пластикових пляшок. Тепер за кілограм ПЕТ ми платимо дві гривні, а реальна його вартість, як сировини, в Україні – гривня за пляшку. Тобто кілограм ПЕТ – це 28-30 грн. Проте ринок перенасичений, ціни впали, українська сировина нікому непотрібна. І так само з макулатурою, всіма видами полімерів, ще скло більш-менш тримається. Дійшло до того, що металобрухт везуть з-за кордону, наразі його вартість – 2,5 гривні за кілограм. Європейцям вигідно нам сплавити сміття, адже його треба утилізувати, а утилізація у них дорога. За кордоном не знають, як здихатися своїх відходів, відправляють до нас, а що нам робити з нашим сміттям?».

В Україні працює безліч переробних заводів, яким вигідно купувати максимально дешево, їхні прибутки зростають завдяки дешевій сировині з-за кордону. Умовно кажучи, якщо раніше пакетик коштував 25 копійок, то тепер – 30 копійок. Однак донедавна його затратна частина становила 10 копійок, а нині, через дешеву європейську сировину, 5 копійок. Так, доходи переробних комбінатів зросли і завдяки сировині з-за кордону, проте водночас страждають станції зі збору й заготівлі. Руслан мовить, що подібні до його підприємства на Закарпатті закриваються.

7.

Падіння ціни на вторсировину суттєво позначилося на Проектній, 3. Ось у 2014-2016 рр. було вісім машин, десять водіїв, ледь не щодня відправляли навіть по 20 тонн макулатури. А у 2020-му залучено загалом 15 працівників, ціни максимально опустилися, але й закритися – не варіант. Адже свідомі закарпатці сортують і здають вторсировину, а для певних верств населення – це єдина змога працевлаштування і заробітку.

8.

Підприємство налагоджує співпрацю, до прикладу, надає супермаркетам прес, відтак викуповує вторсировину. Також купує у заводів, а ще співпрацює із меншими підприємствами, які займаються збором. Маленькі еко-крамниці віддають просто так, а містяни найчастіше здають за гроші, але є і такі, яким головно посортувати й здати, гроші за це не беруть.

9.

Вірус на певний час закрив Проектну, 3, але 8 квітня Кабмін послабив карантинні заходи, тож вона знов працює. Ось 15 і 16 квітня працівники зібрали 30 тонн макулатури й відправили двома фурами на переробку. Тож на карантині можете спокійно здавати вторсировину, але попередньо зателефонуйте або напишіть у соцмережах, адже станція працює за новим графіком, а також дбає, аби не було скупчення людей.

10.

До речі, підприємство має цікаву сторінку у фейсбуці, де розповідає про правильне сортування макулатури, скла, пластику, ділиться щоденною робочою рутиною й результатами, розігрує екоподарунки, повсякчас шокує світлинами локального сміття й водночас надихає свідомо ставитися до екології.

Евеліна Гурницька, Varosh

 

22 квітня 2020р.