Наталія Павлик та її поетичний фотопроєкт “Solar cycle”

Наталія Павлик, фотографка з Ужгорода, яка займається переважно портретною зйомкою. Зазвичай в її об’єктиві опиняються харизматичні жінки, камера вловлює їхню щирість, мрійливість, впевненість, сміливість та інші півтони емоцій пише Евеліна Гурницька, Varosh.

Зрідка трапляються зйомки з чоловіками, але неодмінно концептуальні, ось була фотосесія з танцюристом на тлі різних фактур природи, а також у студії – з грою світла й тіней. Наталія створювала репортажі з виставок та інших тематичних подій, також знімала історії про художників, їхні майстерні й полотна в рамках ідеї “Майстерня”, брала участь в проєкті “Монументальне мистецтво Закарпаття”. А ще втілює власні творчі задуми – як-от фотопроєкт “Solar cycle”, у якому симбіоз світлин та поезії, через нього спробуємо показати стиль Наталії Павлик.

Наталка закінчила філологічний факультет УжНУ, а вже на першому курсі експериментувала з фотографією, відтак займається нею сім років. Усьому вчилася самотужки, практику починала з автопортретів, проте не йшлося про модні буденні селфі, ці кадри були добре продумані й сповнені ідеєю, саме на автопортретних світлинах Наталія опановувала майстерність обробки фото. Кілька років тому вона потрапила на майстер-клас від одного з учасників команди культового українського видання Bird in Flight Олександра Ляпіна. Він розповідав про фотографію як мистецтво, а ще Наталка запам’ятала його фразу, мовляв, фотографу потрібно мислити проєктами, певними конкретними задумами.

Відтак одна з її фотоісторій – “Solar cycle”, де фотографія поєднує художність, вкраплення fashion, а також поезію. Світлини відобразили градацію сонця протягом дня, сукні на моделі увиразнили природні кольори світанку, полудня, сутінків і ночі. Кожна пора дня зображена в серії знімків та доповнена Наталиною поезією. Насправді, концепція формувалася … з результату. Тобто не було чіткого плану, за яким робилися кадри, навпаки, фотографії зрештою спонукали до ідеї.

«Іноді ідея з’являється пізніше, в процесі зйомки. Спочатку ти фокусуєшся на якихось акцентах, а з цього вже щось народжується, з імпровізації, напевно».

Спершу йшлося радше про fashion – летючі тканини, невагомі фактури… Перша зйомка відбулася вдосвіта на ужгородському кар’єрі. Модель у насиченій червоній, проте повітряній сукні, ранкове сонячне сяйво, прозорий антураж довкола кар’єру… Наталія почала обробляти знімки і в процесі виник задум трансформувати ці кадри в певну серію, червона фарба надихнула додати наступним фото нових кольорів.

«Я переглядала перші фотографії і знаходила в них асоціації із сонцем, що сходить. Так і зародилася ідея солярного циклу. Я подумала, що має бути щось на стику художньої фотографії, вкраплення фешн із допомогою тканинних фактур і, можливо, поезії, адже багато сучасних творів створені на межі різних видів мистецтва».

Чотири добірки світлин демонструють мандрівку сонця протягом дня – Morning star, Noon, Sunset, Night. Локації – фотостудії природи на кар’єрі та в Горянах.

«Першу частину я назвала Ранковою зіркою – це про зірку, яка вранці останньою зустрічається із сонцем і розчиняється в небі».

Авторка підкреслила “сонячний шлях” кольоровими сукнями: червоною, зеленою, помаранчевою, чорною. Вбрання для моделі обиралися не тільки за барвою, а й за фасоном, аби фактурою, лініями, об’ємом або ж лаконізмом зобразити настрій світанку, обідньої пори, присмерків та ночі. Червона – немов політ до світла, зелена – кульмінація сонячного сяйва, оранжева неначе оголює сонце й водночас натякає, що йому вже час, а чорна лагідно його поглинає.

Поезія гармонійно огорнула фотографії, підкреслила їх зміст, відбувся взаємообмін – слова втілилися у світлинах, фотографії просочилися в текст. Наталія навмисно писала рядки англійською, каже, що специфіка мовлення дозволяє по-різному інтерпретувати вірші.

Цей проект фотографка створила винятково з творчою метою, все склалося навіть не спонтанно, а напрочуд природно, з легкою наснагою, внутрішнім бажанням.

«Фотографу треба “надивитися”. Думки, ідеї, образи нанизуються в свідомості, а потім зустрічаєш каталізатор, який пронизує, збирає все до купи і вкладає в єдине ціле».

Запитуємо в Наталії, як фотографу “надивитися” на карантині. Адже натхнення можна черпати з музики, кіно, літератури, сайтів, з буденності й власної свідомості, проте як втілити потік інспірації в світлину, якщо нема змоги вийти в студію чи на вулицю, і моделі нема. Фотографка каже, що самоізоляція є оптимальною для опанування нового, аналізу архіву…

«На карантині, якщо хочеш, можна чудово прокачати свої скіли. Можна навчитися чомусь новому або, як мінімум, нарешті дійти до архіву. Це також нагода поглянути на свій доробок, осмислити, чого йому бракує, над чим треба працювати. Це змога подивитися на себе крізь час».

Наталія Павлик. Ph: Hari Krishnan

І навіть, фотосесію таки можна організувати … з собою. Відтак і майстерність вдосконалити, і в себе зазирнути.

«Людина завжди є центром зацікавлення кожного мистецтва, а модель не обов’язково шукати деінде, чому не знайти її в собі. У процесі створення автопортретів досліджуєш себе, це також корисно для фотографів, які працюють з моделями, аби краще їх розуміти, ставити себе не їх місце».

У проєкті “Solar cycle” фотографка зобразила настрій сонця крізь емоції моделі, тендітні сукні й природні декорації. І віриться, що невдовзі вона втілить нові ідеї.