«Но, раз дякуву, з мене кавіль»: 100+ колоритних фраз, які ви почуєте тільки на Закарпатті

Як добре ви знаєте і розумієте закарпатський діалект? Нещодавно у фейсбуці була дискусія про найвідоміші закарпатські слова. Під постом назбиралося 715 коментарів із безліччю слів, фраз, поширених у різних районах області. Насичений такий словничок сформувався, тому ми виписали і публікує Varosh.
Закарпатські “так”, “дякую” і похвала
Пак, йо. Нннно! Ипен! Пак, айно! Пак, айно, йо! ВидАв. Йов. Добрі. То ся зробить. Пак, йов, но. Пак ся рощитаву. Раз дякуву, а як заріжу свиня, та увидете. Файно, раз дякуву. Раз дякуву! Пак дякуву. Пак май файно дякуву. Пак з мене кава. З мене кавіль. Файно, вуйко! Се наш чилядник! Фосо. Йсе валюта! Но, йсе ай. Сесе ай! Файно, но!
Злість і погрози
Бога ти! До фраса! Не меригуй ня! Мачка би тя копла в гузицю! Не морондуй! Трафив бы тя фрас! Нигде ти не забуду (вживають і позитивно і негативно, – ред.). Ти знаєш, ко мій кум? Гута би тя вбила! Гузиця! Не дам ся узвідати. Бо кіть ти дам! Бога му! Та десь, у фраса, пішла? Йдеш до чорта поганого! Тот лодарь фурт на крошни! Не їж ми, жоно, нерви! Оби вас грум по крумплям тiгав! Лечо ми в писок. Іди до фраса, бо як ти трісну боканчов! Фрас би тебе морив!
Порівняння
Мушу ти вповісти, ги облок мити – гія, сяк, але. То тобi не фанки ?сти! Поламаю тя як сухий кошар. Ти телембаку, ге гнуй нерозметаний. На типирішній час самой популярной слово “кулько?” Лем єдно? Но, попозерай на нього!
Спонукання до дії
Кивайся! Пой гев! Поникай! Позерай! Побзерай! Никай! Повіч ми. Пой на кавиль. Пой на децу. Ідіть до Иршави, та пак увидите! Никай туй! Андика никай! Пой лем! Ту стань! Пой, няй тя потискам!
Буденне спілкування
Майся! Майся фест! Як ся маєш? Серус! Дорас (з). Я від кума. Нись. Пак, што? Не знаву. Сесе-тото. Дорас буду. Ко йсе. Ко вто то? Бізівно усьо сте перерахували, лише забули сте за мачку. Добрий вечур. Изясь в рокаши. Кильо годин по-нашому? Ге? Най ся не приказує. Лепавоє. Андека ни! Мало си упити. Но, типірь. Не миригуйся. Упивим мало кавилю, так ми дубрі стало. Ничім не пив, який ми фрас є? Туй го маш! Йой! Но, та нє? Тать знаєш, жи ай. Никус нич. Пак, Іршава.
Їжа і напої
Шовдарь, пікниця, бограш, кромплі, крумплі та ріпа, пасуля, банош, баники, парадички, тингириця, палачінта, кіфлик, ратота, кавіль і кавій, деца, фанки, паленка, алдомаш,
— Мамко, я у Вароші.
— Десь?
— У Вароші.
— А што то такоє?
— Мамко, то є великоє село.
Varosh
Фото: джерело
Головне фото: Гуцули з Рахова на світлинах німецького фотографа Вальтера Мебіуса. 1935 рік. © SLUB / Walter M?bius
До теми
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
До цієї новини немає коментарів