Святкова шпаргалка: особливі прикраси ручної роботи від ужгородки Оксани Логінської

- Оксано, у Вас чудові роботи! Як давно займаєтеся хенд-мейдом?
- Більшість речей, як завжди, родом з дитинства. Першоджерелом моїх знань і навичок була бабуся. Вона привила мені любов до праці. А ще й досі є взірцем життєвої мудрості. Із великою теплотою пригадую ті вечори, коли ми з нею робили паперові квіти для затишку в домі, вона розказувала бувальщини про наш родовід, про історію релігії, а ще вчила обрядових пісень. Потім, звісно ж, була школа з різноманітними гуртками: макраме, м’яка іграшка, вишивка, в’язання. Словом, весь необхідний набір для життєздатності пересічної радянськоі дівчинки :)
- Із чого починали, коли виникла ідея виготовляти прикраси?
- Колись у Фейсбуці опублікувала фото сережок-китиць. І одна дівчина запитала, чи я продаю їх. Потім сарафанним радіо поширювалась інформація про вироби. Загалом моя діяльність хендмейдера з різним успіхом триває четвертий рік. Росла я поступово, вдосконалюючись. Це стосується не тільки технічних навичок. Тут потрібно бути «багатоформатною». Це знання про якість, фактуру, колористику і тенденції сьогоднішньої моди, трішки психології, трішки маркетингу, трішки фотографії, трішки знань про тенденції соцмереж. Все дуже швидко змінюється. Для того, щоб тебе бачили, сприймали і обирали, необхідно свої знання вдосконалювати у всіх цих сферах. Тож, чим швидше і якісніше ти працюєш над собою, тим ти успішніший. Так просто.
- Ваше хобі потребує неабиякого натхнення. Звідки берете ідеї для робіт?
- Ідеї – річ спонтанна. Щось може народитися, втілитися з «нічого». А щось може так не задатись, що місяцями буде вимагати свого народження. Іноді надихати може просто колір, а іноді щось побачене залишає настільки слід у твоєму серці, що при виході з-під твоїх рук набуває власного вигляду і звучання, котрого на старті і не замислював.
- Чи маєте "улюбленців" серед своїх робіт?
- Звісно, любимчики бувають. Але лиш до тих пір, поки на зміну не приходять нові, більш вдалі роботи. Пояснення тут просте. Праця над собою і той ліфт, котрий піднімає тебе на новий щабель майстерності. Принаймні у мене так.
- Чи є труднощі у процесі виготовлення прикрас?
- Найважче, коли не маю натхнення. Тоді все. Тоді нічого не вийде. Від слова «зовсім».
- Пані Оксано, одразу видно, Ваші роботи дуже акуратні. Скільки часу потрібно для одного виробу?
- Вироби самі диктують. Я не завжди маю над цим владу. Чисто технічно в середньому можу витратити до 8 годин праці. А іноді, витративши багато зусиль, розумію, що час не настав. І відкладаю до пришестя другого дихання. Це просто і складно водночас.
- Що вважаєте найбільш приємним у Вашому хобі?
- Мені здається, що емоції. Насолода від того, що виходить з-під твоїх рук, що оцінили оточуючі, як сам ти оцінюєш свою працю... І безліч інших складових, котрі важко вмістити у форму якогось виразу чи слова.
- Можливо, маєте власний секрет виготовлення неймовірно красивих прикрас?
- Мій секрет простий. Він полягає у відсутності як такого. Просто не лінуватись, просто ретельно вдосконалюватись, просто терпеливо йти дрібними кроками до того, що називають "метою".
- Що побажаєте нашим читачам напередодні свят?
- Бажаю всім читачам пухнастої, чепурної, трішки морозної, обов’язково сніжної, але щоб з невичерпним запасом душевного тепла і гарячого чаю, ЗИМИ :) А ще теплих і затишних свят в тісному родинному колі.
- Дякую за цікаву розмову. Вам бажаємо натхнення, подальших успіхів, море ідей, злагоди та найголовніше –здоров'я!
Замовити роботи Оксани Логінської та переглянути більше прикрас майстрині можна в Інстаграмі, Фейсбуці. Також можна сконтактувати за номером телефону: 0507678197.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
До цієї новини немає коментарів