Святкова шпаргалка: особливі прикраси ручної роботи від ужгородки Оксани Логінської

- Оксано, у Вас чудові роботи! Як давно займаєтеся хенд-мейдом?
- Більшість речей, як завжди, родом з дитинства. Першоджерелом моїх знань і навичок була бабуся. Вона привила мені любов до праці. А ще й досі є взірцем життєвої мудрості. Із великою теплотою пригадую ті вечори, коли ми з нею робили паперові квіти для затишку в домі, вона розказувала бувальщини про наш родовід, про історію релігії, а ще вчила обрядових пісень. Потім, звісно ж, була школа з різноманітними гуртками: макраме, м’яка іграшка, вишивка, в’язання. Словом, весь необхідний набір для життєздатності пересічної радянськоі дівчинки :)
- Із чого починали, коли виникла ідея виготовляти прикраси?
- Колись у Фейсбуці опублікувала фото сережок-китиць. І одна дівчина запитала, чи я продаю їх. Потім сарафанним радіо поширювалась інформація про вироби. Загалом моя діяльність хендмейдера з різним успіхом триває четвертий рік. Росла я поступово, вдосконалюючись. Це стосується не тільки технічних навичок. Тут потрібно бути «багатоформатною». Це знання про якість, фактуру, колористику і тенденції сьогоднішньої моди, трішки психології, трішки маркетингу, трішки фотографії, трішки знань про тенденції соцмереж. Все дуже швидко змінюється. Для того, щоб тебе бачили, сприймали і обирали, необхідно свої знання вдосконалювати у всіх цих сферах. Тож, чим швидше і якісніше ти працюєш над собою, тим ти успішніший. Так просто.
- Ваше хобі потребує неабиякого натхнення. Звідки берете ідеї для робіт?
- Ідеї – річ спонтанна. Щось може народитися, втілитися з «нічого». А щось може так не задатись, що місяцями буде вимагати свого народження. Іноді надихати може просто колір, а іноді щось побачене залишає настільки слід у твоєму серці, що при виході з-під твоїх рук набуває власного вигляду і звучання, котрого на старті і не замислював.
- Чи маєте "улюбленців" серед своїх робіт?
- Звісно, любимчики бувають. Але лиш до тих пір, поки на зміну не приходять нові, більш вдалі роботи. Пояснення тут просте. Праця над собою і той ліфт, котрий піднімає тебе на новий щабель майстерності. Принаймні у мене так.
- Чи є труднощі у процесі виготовлення прикрас?
- Найважче, коли не маю натхнення. Тоді все. Тоді нічого не вийде. Від слова «зовсім».
- Пані Оксано, одразу видно, Ваші роботи дуже акуратні. Скільки часу потрібно для одного виробу?
- Вироби самі диктують. Я не завжди маю над цим владу. Чисто технічно в середньому можу витратити до 8 годин праці. А іноді, витративши багато зусиль, розумію, що час не настав. І відкладаю до пришестя другого дихання. Це просто і складно водночас.
- Що вважаєте найбільш приємним у Вашому хобі?
- Мені здається, що емоції. Насолода від того, що виходить з-під твоїх рук, що оцінили оточуючі, як сам ти оцінюєш свою працю... І безліч інших складових, котрі важко вмістити у форму якогось виразу чи слова.
- Можливо, маєте власний секрет виготовлення неймовірно красивих прикрас?
- Мій секрет простий. Він полягає у відсутності як такого. Просто не лінуватись, просто ретельно вдосконалюватись, просто терпеливо йти дрібними кроками до того, що називають "метою".
- Що побажаєте нашим читачам напередодні свят?
- Бажаю всім читачам пухнастої, чепурної, трішки морозної, обов’язково сніжної, але щоб з невичерпним запасом душевного тепла і гарячого чаю, ЗИМИ :) А ще теплих і затишних свят в тісному родинному колі.
- Дякую за цікаву розмову. Вам бажаємо натхнення, подальших успіхів, море ідей, злагоди та найголовніше –здоров'я!
Замовити роботи Оксани Логінської та переглянути більше прикрас майстрині можна в Інстаграмі, Фейсбуці. Також можна сконтактувати за номером телефону: 0507678197.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
До цієї новини немає коментарів