Святкова шпаргалка: особливі прикраси ручної роботи від ужгородки Оксани Логінської
- Оксано, у Вас чудові роботи! Як давно займаєтеся хенд-мейдом?
- Більшість речей, як завжди, родом з дитинства. Першоджерелом моїх знань і навичок була бабуся. Вона привила мені любов до праці. А ще й досі є взірцем життєвої мудрості. Із великою теплотою пригадую ті вечори, коли ми з нею робили паперові квіти для затишку в домі, вона розказувала бувальщини про наш родовід, про історію релігії, а ще вчила обрядових пісень. Потім, звісно ж, була школа з різноманітними гуртками: макраме, м’яка іграшка, вишивка, в’язання. Словом, весь необхідний набір для життєздатності пересічної радянськоі дівчинки :)
- Із чого починали, коли виникла ідея виготовляти прикраси?
- Колись у Фейсбуці опублікувала фото сережок-китиць. І одна дівчина запитала, чи я продаю їх. Потім сарафанним радіо поширювалась інформація про вироби. Загалом моя діяльність хендмейдера з різним успіхом триває четвертий рік. Росла я поступово, вдосконалюючись. Це стосується не тільки технічних навичок. Тут потрібно бути «багатоформатною». Це знання про якість, фактуру, колористику і тенденції сьогоднішньої моди, трішки психології, трішки маркетингу, трішки фотографії, трішки знань про тенденції соцмереж. Все дуже швидко змінюється. Для того, щоб тебе бачили, сприймали і обирали, необхідно свої знання вдосконалювати у всіх цих сферах. Тож, чим швидше і якісніше ти працюєш над собою, тим ти успішніший. Так просто.
- Ваше хобі потребує неабиякого натхнення. Звідки берете ідеї для робіт?
- Ідеї – річ спонтанна. Щось може народитися, втілитися з «нічого». А щось може так не задатись, що місяцями буде вимагати свого народження. Іноді надихати може просто колір, а іноді щось побачене залишає настільки слід у твоєму серці, що при виході з-під твоїх рук набуває власного вигляду і звучання, котрого на старті і не замислював.
- Чи маєте "улюбленців" серед своїх робіт?
- Звісно, любимчики бувають. Але лиш до тих пір, поки на зміну не приходять нові, більш вдалі роботи. Пояснення тут просте. Праця над собою і той ліфт, котрий піднімає тебе на новий щабель майстерності. Принаймні у мене так.
- Чи є труднощі у процесі виготовлення прикрас?
- Найважче, коли не маю натхнення. Тоді все. Тоді нічого не вийде. Від слова «зовсім».
- Пані Оксано, одразу видно, Ваші роботи дуже акуратні. Скільки часу потрібно для одного виробу?
- Вироби самі диктують. Я не завжди маю над цим владу. Чисто технічно в середньому можу витратити до 8 годин праці. А іноді, витративши багато зусиль, розумію, що час не настав. І відкладаю до пришестя другого дихання. Це просто і складно водночас.
- Що вважаєте найбільш приємним у Вашому хобі?
- Мені здається, що емоції. Насолода від того, що виходить з-під твоїх рук, що оцінили оточуючі, як сам ти оцінюєш свою працю... І безліч інших складових, котрі важко вмістити у форму якогось виразу чи слова.
- Можливо, маєте власний секрет виготовлення неймовірно красивих прикрас?
- Мій секрет простий. Він полягає у відсутності як такого. Просто не лінуватись, просто ретельно вдосконалюватись, просто терпеливо йти дрібними кроками до того, що називають "метою".
- Що побажаєте нашим читачам напередодні свят?
- Бажаю всім читачам пухнастої, чепурної, трішки морозної, обов’язково сніжної, але щоб з невичерпним запасом душевного тепла і гарячого чаю, ЗИМИ :) А ще теплих і затишних свят в тісному родинному колі.
- Дякую за цікаву розмову. Вам бажаємо натхнення, подальших успіхів, море ідей, злагоди та найголовніше –здоров'я!
Замовити роботи Оксани Логінської та переглянути більше прикрас майстрині можна в Інстаграмі, Фейсбуці. Також можна сконтактувати за номером телефону: 0507678197.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- Історія ужгородки Тетяни Літус, яка перемогла рак: про виявлення хвороби, лікарів та жагу до життя попри все
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів