Від бабусиного «Наполеона» до військової кухні: історія кухаря-прикордонника Олександра

Від бабусиного «Наполеона» до військової кухні: історія кухаря-прикордонника Олександра
Історію військового розповіли на сторінці 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі.

 

Олександр досі пам’ятає смак «Наполеона», який готувала його бабуся. Вона була кондитеркою, навчала онука працювати з тістом, а він уважно дивився, пробував і потроху вдосконалював рецепти на свій смак. Тоді він ще не знав, що кулінарія стане його професією, йому просто подобалося готувати.

У 2012 році, ще школярем, Олександр посів перше місце на шкільному ярмарку. Перемогла його шарлотка. Відтоді минуло чимало років: навчання на кухаря-кондитера, робота у львівських ресторанах, знайомство з українською, європейською та азійською кухнями. Але серед улюблених страв залишилися борщ і бабусин «Наполеон».

Тепер Олександр готує для військових у Мукачівському прикордонному загоні. І добре знає, які страви тут чекають найбільше.

«В армії хлопці дуже люблять борщ, запечену курочку, тушковану картоплю, бо їм не вистачає домашньої їжі», - розповідає кухар. Для нього це цілком зрозуміло, адже коли довго перебуваєш далеко від рідних, саме такої їжі й хочеться. Тієї, яку вдома ставлять на стіл без особливого приводу.

Олександр родом із Донецька. У 2014 році виїхав звідти, певний час жив на Закарпатті та у Львові, трохи працював і в Європі - освоював нові напрямки, зокрема азійську кухню. Ресторанна робота давала змогу розвиватися у справі, яку він обрав ще в юності.

У 2022 році долучився до територіальної оборони, займався волонтерством і чекав, коли його призвуть на військову службу. Це сталося у 2024-му. Тоді він розглядав різні варіанти, чим міг би займатися у війську. Так Олександр залишився кухарем.

У військовій кухні є свої особливості. Крупи, навіть приготовані з різними додатками, рано чи пізно набридають. Тож кухарі намагаються урізноманітнювати стіл, коли є така можливість.

Готують бограч, солянку, запечене м’ясо, шашлик, рибу. Тут важливо не тільки те, що лежить у тарілці. Коли всі збираються за столом, діляться їжею, розмовляють, вечеря хоч трохи нагадує ту, що могла б бути вдома.

Навіть у хліба є свої особливості. Його випікають за встановленими нормами, але кухарі додають щось від себе. Тому хліб у різних відділах прикордонної служби може відрізнятися.

Олександр не любить готувати механічно, повторюючи знайомі дії. Вважає, що кухареві потрібно постійно вчитися, шукати нові рішення й стежити за якістю. Цього ж бажає молодим колегам: не зупинятися у розвитку й пам’ятати, що за кожною приготованою стравою стоїть людина, яка її їстиме.

Після війни Олександр сподівається повернутися до ресторанної справи. Колишня команда досі зберігає за ним робоче місце - вже близько двох із половиною років. Тепер чекає нагоди знову зайнятися улюбленою справою.

Удома на нього чекають дружина й донька. Дружина теж кухарка, вони познайомилися в ресторані. Домашні справи ділять приблизно порівну: вона краще дає раду випічці, Олександр більше любить готувати м’ясо. До них долучається й донька. Коли батьки пораються на кухні, вона ліпить вареники або допомагає дитячим ножем нарізати продукти.

«Я пішов служити, коли дитині було півтора року. Зараз їй чотири. Я не бачу, як вона росте, як розвивається. Хочеться більше часу проводити з донькою», - каже Олександр.

А поки готує для побратимів. Серед страв, які любить сам, залишаються борщ і той самий «Наполеон». Перша нагадує про домашні обіди, другий повертає в дитинство. До часу, коли близькі були поруч і можна було легко зібратися за одним столом.

Приєднуйся до Мукачівського прикордонного загону. Готуй для тих, хто щодня охороняє державний кордон.

 м. Мукачево, вул. Недецеї, 45

 066 020 26 62, 067 606 65 19

27-rec.dpsu.gov.ua

 

21 листопада 2026р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів