«Карпатський Давос», або Як «лижувалися» на Закарпатті майже століття тому (ФОТО)

«Карпатський Давос», або Як «лижувалися» на Закарпатті майже століття тому (ФОТО)
«Жодна частина нашої держави не має таких ідеальних гірськолижних місцевостей, як Підкарпатська Русь. П’ятнадцяти-двадцятикілометрові спуски – не рідкість. Безкінечні, засніжені полонини та долини стануть незабутніми для кожного мандрівника. А той, хто хоча б один раз відвідав Підкарпатську Русь взимку, із задоволенням повернеться до цього справжнього гірськолижного раю», – так колись писали у пресі про зимовий відпочинок на Закарпатті в часи Чехословаччини. І справді, тут було стільки різноманітних умов для зимового активного дозвілля, що лижники зі всієї Республіки повертались сюди знову і знову.

 

Група лижників на полонині Плай, Воловеччина. Фото з журналу "Letem svеtem" 1929 рік

Туристична хата на полонині Плай, Воловеччина. Фото з журналу "Letem svеtem", 1929 рік

Чи не найпопулярнішим районом, який приваблював туристів взимку, була гірська Воловеччина, а саме селище Воловець перетворювалось в кінці 20-х на-початку 30-х років минулого століття у важливий центр туризму та лижного спорту. Своєрідний світ карпатських альпіністів, якісні гірськолижні схили під полониною Плай (1334 м), велика кількість місць для проживання – все це приваблювало спортсменів з усієї країни. На початку 30-х років поблизу Воловця навіть звели трамплін для стрибків із лижами, з якого можна було стрибати на відстань до 50 метрів. Щороку проводилися гірськолижні курси та бігові перегони, у яких, крім професійних команд, брали участь і солдати.

Лижна база в околицях Воловця у чехословацький період. Фото з відкритих джерел

Юні лижники на Підкарпатській Русі. Фото Ing. Vlad. Pesek з журналу "Pestry tyden", 1937

Сприяв залученню туристів у цей регіон і запуск прямого експрес-поїзда «Прага – Воловець», який перевозив лижників по суботах та неділях до зупинки біля села Скотарське, безпосередньо перед прикордонним тунелем.

Туристичний притулок "Розсипалова хата" неподалік Воловця (зруйнований під час Другої світової війни) aukro.cz

Юні лижники на змаганнях у Воловці. Фото з журналу "Letem svеtem", 1931

У 1936 році неподалік Воловця, коли селище протягом зимового сезону нагадувало жвавий курорт у Татрах чи Шумаві, був введений в експлуатацію туристичний притулок «Розсипалова хата» на 48 місць. У розпорядженні туристів була гаряча кухня, широкий асортимент напоїв, включаючи пиво "Пілснер", орієнтаційні туристичні карти, за необхідності – транспорт до різних котеджів. Завдяки такій інфраструктурі та чудовим місцевим умовам для катання на лижах Воловець став відомим серед широкої туристичної громадськості як «Карпатський Давос». Окрім полонини Плай, популярними напрямами для відвідувачів Воловця були також Великий верх (1598 м) та витягнута полонина Боржава. Іншим популярним напрямом серед лижників була Рахівщина.

Шешул із Квасівського Менчулу. Фото Boucek з журналу "Pestry tyden", 1937

Погляд з Шешулу на Близниці. Фото Dr. O. Fiser з журналу "Pestry tyden", 1937

Під горою Піп Іван. Фото з журналу "Letem svetem", 1938

Особливістю «лижування» на Закарпатті в часи Чехословаччини було й те, що гірськолижний спорт лише починав активно розвиватися, тож на схилах не треба було тіснитися, аби комфортно з’їхати з гори, насолоджуючись неймовірними краєвидами. А сніг на вершинах гір тримався до середини весни. У тогочасних журналах, які популяризували Підкарпатську Русь як привабливий туристичний регіон Республіки, йшлося, що «…донедавна зима була часом прокляття Карпат. Ніщо не порушувало глибокої безтурботності непрохідних лісів, мало хто відвідував царство білосніжної краси, а володарями гір традиційно вважалися вовки та ведмеді». Тож не тільки активний відпочинок був принадою для туристів, а й несходжені гірські масиви з широкими полонинами, де можна було знайти усамітнення та єднання з природою, що й стало в підсумку магнітом для мандрівників. Також любителів зимових походів навчали, як поводитися в лісі у різних екстремальних ситуаціях, під час сходження лавини, втрати орієнтування чи під час перебування у зимовому в лісі вночі.

Прокат лиж і саней у Воловці. Фото з журналу "Letem svеtem", 1931

Шешул. Фото Boucek з журналу "Pestry tyden", 1937

Після анексії Підкарпатської Русі у 1939-му році гортистською Угорщиною, трамплін продовжував функціонувати, на ньому навіть проходили змагання. Збереглася кінохроніка, яка дає приблизне уявлення, як виглядав закарпатський трамплін весною 1940 року. Magyar Világhíradó підготувало репортаж про можливості Закарпаття як туристичного регіону, і до нього потрапили кадри зі змагань у Воловці, що відбулися 15 березня.

Трамплін у Воловці, кінець 30-х, початок 40-х років hungaricana.hu

Трамплін у Воловці (на задньому плані), кінець 30-х-початок 40-х років hungaricana.hu

Достеменно невідомо, що сталося з воловецьким трампліном. Можливо, був знищений під час бойових дій у Другій світовій війні або не витримав впливу сурових погодних умов і з часом розсипався. Зараз про нього нагадує лише низка бетонних блоків, що колись тримали дерев'яні риштування.

Воловеччина, кінець 30-х-початок 40-х років hungaricana.hu

Михайло Маркович, спеціально для Uzhgorod.net.ua

У матеріалі використані дані з журналу «Pestry tyden» за 1937 рік, «Letem svetem» за 1929, 1931, 1938 роки та книги Владіміра Куштека «Чехословацький світ в Карпатах», 2018 рік.

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

28 лютого 2021р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів