Про що жартують в час війни: інтерв’ю з ужгородським коміком Олексою Руснаком

Для Varosh розповів, як під час війни з’явилося натхнення на комедію та про що жартують на сцені.

— Як айтівець почав займатися стендапом?

— Взагалі я людина творча. Окрім всього, я ще й музикант, але граю дуже “важку” музику.

Я давно мріяв зайнятися стендапом, і нарешті стартував з 2019 року.

Цей розмовний жанр мені близький, адже я люблю говорити багато. Плюс гумор постійно був у моєму житті, тож все збіглося. І чим більше я цим займався, тим більше розумів, наскільки сильно це мені подобається. Скажемо так, фібри моєї душі резонують з цією артформою.

— Ти відразу починав з сольних стендапів?

— Спочатку я був частиною локального стендап-клубу, а 11 грудня 2020 року я зробив свій перший сольник, куди запросив товаришів зі Львова. І це був перших захід від Comedy Store Uzh. І так з 2020 року я в помірному темпі почав щось робити, в основному для друзів.

Мені подобалося робити так, як хочу я і контролювати весь процес. Власне, це основна причина, чому я взявся за власний комедійний проєкт. Благополуччя моєї авдиторії понад усе. Я особисто несу відповідальність за якість контенту на сцені. Звісно, не все залежить від коміка, є різні ситуації. Але те, що залежить від мене, я люблю перекривати.

— І тут настало 24 лютого. Як війна вплинула на тебе, як коміка?

— От в мене потроху формувалася своя публіка на стендапах, налагоджувалися відносини з закладами, де я проводив концерти… І тут прийшла на наші простори москальські “визволителі”.

Спочатку було взагалі не до комедії.

Я перші 2 тижні волонтерив у Боздошському парку, допомагав робити “коктейлі Молотова”. Тобто, перший місяць — це суцільне волонтерство. А потім, коли я побачив, що у Львові та Івано-Франківську почали робити якісь комедійні вечори для підняття бойового духу, збору коштів на ЗСУ, то подумав — настав час і мені це зробити.

Взагалі, після першого місяця війни, я “вигорів” на волонтерстві. Ейфорія від того, що ти корисний зникла. Я поставив собі просте питання: “А що я можу зробити тут такого, що більше ніхто не зробить? В чому я найкращий?”. Відповідь з’явилася сама по собі — стендап-вечори. І я перший в Ужгороді почав це робити від початку війни.

Моя місія — розвантажити людей і зібрати хоча б мінімальні кошти на ЗСУ. До того ж я айтівець, тобто в мене фінансово всі тили закриті. Тому я хотів зі своєї кишені забезпечити хоча б мінімальний фриланс знайомим з креативного кластера, замовляючи фотографа, звук, відеозйомку тощо.

— Які відчуття від першого стендапу?

—  Перший мій стендап — 26 березня — було дуже страшно робити! Ну дуже! Не в плані того, що можуть прилетіти бомби, а хвилювання, як все пройде. Я не знав, який у людей настрій, як все сприймуть, до того ж ще й тривоги були час від часу.

Але люди прийшли, і мої знайомі й ні. В цілому, було багато гостей. Все пройшло дуже круто. І тоді — на першому вечорі ми зібрали 9.600 грн.

Тоді я подумав: “Ок, людям це цікаво”. Я бачив, що була потреба у таких заходах, бо, по факту, вперше за цей місяць глядачі могли провести час разом, прорефлексувати війну й відключитися хоч на короткий час від всіх тривожних новин.

У своєму першому виступі я розповідав про те, як я волонтерив, про якісь смішні ситуації, як мене в Боздоші назвали “головним по пінопласту” тощо.

Ми зробили запис виступу, і так я почав вести свій ютюб-канал. Давно хотів свій ютюб-канал, як комік, а от тільки тепер почав.

Війна дає змогу дуже чітко розставити свої пріоритети.

Я зрозумів, що вже нема куди відкладати на потім, а треба робити зараз. Але, хто хоче дивитися — спойлер — там є матюки та суржик. Попереджаю, що таке є. Я за автентичність, бо вважаю, що матюки дозволяють підкреслити емоційне забарвлення і поставити акценти там, де потрібно.

—  Скільки ви вже провели таких стендап-вечорів?

—  Я кожен тиждень робив по івенту. Це були імпровізації, коли кожен глядач перед виступом писав якусь тему на папірцях, я їх збирав й імпровізував. Це дуже ризиковано, до речі, – імпровізувати під час війни. Наприклад, була тема “Жириновський зустрічається з Бандерою в раю”. Це не завжди легко, іноді прям дуже важко. Але нічого — віджартувався!

—  І скільки вдалося зібрати?

—  По кожному збору коштів я звітуюся на сторінці в інстаграм, щоб не було питань. За ці 4 імпровізації ми зібрали майже 25 тис.гривень і я все перерахував на фонд “Повернись живим”.

— Бачила, що останні виступи вже не сольні? Були коміки з інших міст. Як мотивував їх приїхати?

— Це не я мотивував їх, а вони мене. Просто поставили перед фактом. “Наступного тижня я буду в Ужгороді, мої кенти приїдуть на вихідних — роби концерт!” І це мені говорять за тиждень. Це, до речі, це Олег Грюндік мені писав, комік з Чернівців. Я кажу: “Ну мало часу”. Він відповів, що все одно буде в Ужгороді, тож довелося робити концерт. Тому ми в суботу зробили концерт в Мукачеві, в п’ятницю ми зробили сольний концерт для Олега і в неділю ми відіграли в Ужгороді концерт на нас чотирьох. Тобто це така колаборація двіжових людей вийшла.

Це все мої товариші з клубу “Вільного стендапу”. Як чуєш, так воно і є — це вільні люди, які жартують. Серед них і Андрій Пілат, який з Харкова приїхав. Андрій взагалі молодець, він там на Харківщині волонтерить. Він скелелаз, то разом з ДСНС та іншими волонтерами йде після військових, допомагає знімати все.

Хлопці в мене ось такі.

Це коміки зі Львова, Івано-Франківська, Чернівців.

— То ви даєте концерти і в Ужгороді, і в Мукачеві?

— Саме цей виступ в Мукачеві — мій перший досвід у плані допомогти в організації концерту мого друга. В Мукачеві робляться концерти, зокрема там їх організовує ужгородський стендап клуб “Стендап Шум”. Тож я просто вийшов на контакт з мукачівськими коміками й ми зробили таку першу колаборацію між нашими організаціями. В цілому в Мукачеві теж є такі події, хоча відбуваються не так активно, як у нас.

—  Будуть ще концерти?

— Зараз хочу трохи відпочити. Але однозначно розумію, що такий формат стендапів мені дуже подобається. Я розумію, що допомагаю і локальному креативному кластеру, і паралельно закидую кошти на ЗСУ, ще розважаю трохи людей і при цьому сам розвиваюся та стаю кращим. Я щиро кайфую від цього.

Анонси всіх концертів відбуваються на сторінці Comedy Store Uzh в Instagram та Facebook. До речі, якщо є бажання спробувати себе у стендап-комедії, то можна писати в особисті. Я дізнаюся, як там і можемо спробувати. Тиждень тому мені написала комікесса з Миколаєва, яка зараз в Ужгороді. І я якраз думаю, як її залучити, щоб дати можливість проявити себе. Ну, якщо буде не смішно — заберу мікрофон))

На завершення розмови Олекса каже: “Я тобі ще відео зараз закину, щоб було враження, що я успішний ужгородський комік. Як Лєра Мандзюк, тільки лисий”.

Галина Гичка, Varosh

Фото: Женя Футор, Ася Саллер, Юліанна