Закарпатець Сергій – один з когорти тих відважних, які наразі захищають нашу Вітчизну від ворожої навали
У минулому Сергій проходив військову службу у Чопському прикордонному загоні. Йому до вподоби була почесна та престижна місія - охороняти рубежі рідної країни. За пильність і сумлінність військовослужбовця заохочували відомчими та іншими відзнаками, цінували і поважали колеги. Однак, окрім прикордонної справи, Сергій мав ще дві пристрасті – психологію та фотографію. Паралельно з військовою службою йому вдалося закінчити навчання у Київському славістичному університеті та здобути освіту спеціаліста з психології.
Аби застосувати свої знання та уміння на практиці, Сергій вирішив завершити прикордонну кар’єру та працювати психологом у навчальному закладі. Це була нова та цікава робота, нові виклики та здобутки. Водночас, він працював керівником фотогуртка у районному центрі дитячої творчості. Згодом любов до мистецтва фотографії перемогла. Сергій відкрив власну фотостудію і разом з дружиною Валентиною почав займатися найулюбленішою справою. У подружжя народився син Анатолій. Справи йшли добре, майбутнє здавалося щасливим і безхмарним.
Для Сергія і Валентини, як і для мільйонів українців, світ перевернувся 24 лютого, коли у нашій країні почалася повномасштабна війна. Чоловік усвідомив, що час знову ставати до зброї. З першими днями війни Сергій повернувся у рідний загін, аби захистити від ворога родину, рідний край та усю нашу державу. Після курсу додаткових навчань і тренувань він вирушив на інший бік України. Прикордонник разом з побратимами сьогодні боронить нашу землю. За можливості, надсилає світлини з цікавинками сину Анатолію: комашку, яка пригрілася на травинці, жовто-багряний захід сонця, зайчика, що вибіг поруч у пошуках смачненького. Розповідає малому, що до них у гості часом заглядає зубатий бобер, спритні та мегашвидкі ящірки, допитливі польові мишки та колючі їжачки. Батько розповідає синові, що наразі він у своєрідному поході, але в нього є дуже важливе і нелегке завдання і що повернеться він тоді, коли його виконає. Запевняє, що це буде скоро, але обов’язково після перемоги.
В очах Валентини та Анатолія Сергій – це надія і захист. Для нас усіх він – Герой. Герой, який разом з побратимами очистить нашу Батьківщину від російських окупантів, поверне мир та спокій нашій землі.
Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон
-->
До теми
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
- Анатолій «WarWar» Тегза. Він брав участь у 100 % операцій і не знав слова «неможливо»
До цієї новини немає коментарів