Ужгородська лікарка Катерина Зінов'єва пройшла навчання з реабілітації бойових травм у США

Стати учасником програми «Відкритий світ» складно, адже кандидати не подають заявки — їх номінують.

«Мені зателефонували і повідомили, що мене пропонують на участь у програмі і треба написати мотиваційного листа. В умовах участі йдеться, що вік учасників має бути від 20 до 40 років, а мені 43. Тому хвилювалася, що моя заявка не пройде віковий ценз. На щастя, американці в таких питаннях дуже гнучкі: їм важлива мотивація учасників, активність фахівця, його інтереси, робота клініки, де він працює. Відбір справді дуже скрупульозний, навіть соцмережі переглядають — це програма для лідерів», — пояснює Катерина Зінов’єва.

У Вашингтоні

Перша частина навчальної програми відбувалася у Вашингтоні. Там мали зустрічі з конгресменами, обмінювалися думками про війну в Україні.

«Коли ми спілкувалися з простими американцями, з’ясували, що багато з них не знали, що росія напала на Україну ще у 2014 році. Щось чули про збитий малазійський Боїнг, про анексію Криму. Але для них війна в Україні почалася 24 лютого. Тому ми вирішили на всіх зустрічах акцентувати, що війна триває уже 8 років, а зараз є її активна фаза. Для багатьох це було здивування. Однак зараз підтримка американців дуже потужна. Навіть конгресмен сказав, що на Гаваях ще пів року тому про Україну ніхто не знав і не чув. А зараз Гаваї повністю відмовилися від російських енергоносіїв, які активно використовували».

Друга частина навчання відбувалася у м. Гонолулу на Гаваях. Там безпосередньо вивчали реабілітацію бойових травм:

• дитячу реабілітацію;
• реабілітацію при бойових травмах та опіках;
• побачили роботу військового шпиталю Tripler Army Medical Center.

«Найбільше вразив військовий шпиталь, він державний на 1000 місць. І це надпотужно, у реабілітацію військових там вкладають величезні гроші. Там  симуляційна кімната, де вчаться робити операції, є відділи по вивченню сну, вивченню болю. Завдяки тому, що в них так багато місця та обладнання, вони можуть робити значно більше, ніж ми. Також ми були у дитячій ортопедичній лікарні. Я зрозуміла, що багато в чому ми працюємо, як американці. Із першого дня за рекомендацією лікаря в них до занять приступає фізичний терапевт. Ми працюємо так само і починаємо реабілітацію з першого дня, якщо гемодинаміка пацієнта стабільна. У якийсь момент було враження, що я побувала в нашому центрі, але в Америці», — ділиться побаченим лікарка.

Із цікавих спостережень Катерини Зінов’євої — велика частка волонтерів у лікарні: «Там волонтери займають 30-40% персоналу. Вони надзвичайно багато роблять. Наприклад, це студенти, що навчаються на фізичних терапевтів чи асистентів фізтерапевтів, майбутні медсестри — вони приходять у вільний час, щоб навчатися, удосконалювати свої знання і закріплювати їх на практиці. Але є й такі, що не мають медичної освіти — переважно це люди старшого віку. Вони допомагають у роботі реєстратури. Це надпотужно. І тут я знову відзначила схожість із нашим клінічним центром: до нас теж приходять на практику студенти Ужгородського національного університету і навіть по завершенні практики залишаються на волонтерських засадах, працюють із нашими пацієнтами, аби набиратися досвіду».

«Я і так знала, що ми класно працюємо, але після Америки бачу, що ми дійсно потужні», — резюмує фахівчиня.

Між навчанням мали й культурну програму: екскурсію Вашингтоном та островом, на якому жили, відпочинок на океані, зустрічі з представниками місцевого Ротарі клубу й традиційні гавайські танці Hula. Та найбільше українську лікарку вразив цвинтар ветеранів: «У них настільки шанобливе ставлення до загиблих воїнів! Це вражає. Відчувається шалена повага і відданість».

Різниця в часі між Україною та Гаваями 13 годин. Адаптація до зміни часових поясів була для Катерини Зінов’євої дуже складною. Але остання ніч у Штатах стала найважчою.

«У мене збився ритм і я погано спала, прокидалася по кілька разів за ніч. Звісно, коли не спиш, ти залазиш у новини, подивитися, що відбувається в Україні. І о 3 ночі я дізналася про теракт в Оленівці, де російські окупанти утримували і вбили наших військовополонених азовців. Я проплакала пів ночі. Мене це так вибило з колії… Врятувала моя хостеса, яка мене повела в кафе, щоб ми трохи розслабилися та відволіклися».

Про підтримку українців Катерина Олександрівна розповідає з особливим захватом:

«Їхня підтримка безмежна. Вони всі знають про Україну. Коли чують, що ми з України, то всі кажуть, що їхні серця з нами, вони моляться за нас. Для них українці — неймовірні люди. Про наше навчання навіть зняли сюжет і разом із моїм коментарем показали у прайм-тайм по центральному телебаченню! Підтримка шалена – вони готові допомагати всім, в тому числі грішми, але хочуть розуміти і бачити, на що саме вони донатять».

Тут, в Ужгороді, лікарка вже ділиться досвідом з мультидисциплінарною реабілітаційною командою, яку очолює в ОКЦНН. Також Катерина Олександрівна планує організувати навчальний вебінар, аби поділитися досвідом і з колегами з інших лікарень. А пацієнти Нейроцентру, що постраждали внаслідок війни, тепер отримуватимуть допомогу на якісно новому рівні.

Щоб потрапити в ОКЦНН на реабілітацію бойової травми, дзвоніть на рецепцію за номерами: +38 (063) 866 38 68; +38 (067) 521 60 72. Або пишіть на Viber реабілітаційної команди ОКЦНН: +380972171706.

Ксенія Шокіна

Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі