В Ужгороді на стіні обласної бібліотеки відтворили мурал, знищений росіянами на Луганщині
За його словами, такий мурал у 2020 році намалювали у місті Старобільськ, однак під час повномасштабного вторгнення росіяни його знищили. В Ужгороді стінопис зробили, аби відновити його, а також таким чином підтримати вимушений переселенців, котрі живуть у Закарпатській області. 21 листопада мурал офіційно відкрили, на місці події побували журналісти Суспільного.
Ініціатор Сергій Летучий, вимушений переселенець з міста Старобільськ Луганської області. Там чоловік разом з колегами створив команду мистецького об'єднання "Bet On Art", яка малювала мурали в їхньому місті.
"Коли почалося повномасштабне вторгнення, я сюди приїхав, а терористи в моєму місті Старобільськ почали знищувати ті мурали, один з яких — це мурал на вірш Сергія Жадана "Пливи, рибо, пливи". Коли я сюди приїхав, в мене виникла ідея відновити тут мурал, бо тут багато переселенців, принести частинку тієї культурної аури Луганщини, бо Сергій Жадан родом з Луганщини. Фінансова підтримка, за якою створювався цей мурал — це USAID та громадська організація "Простір молоді". Ескіз — це з арт-буку Сергія Жадана", — пояснив чоловік.
Євгенія Напуда бібліотекарка Закарпатської обласної наукової бібліотеки каже: "Це дуже символічно, оскільки Старобільськ і Ужгород поєднує давня дружба, бо минулі роки ми зробили разом багато спільних творчих акцій, тому бібліотека і проєкт "татоhub", який реалізується на базі бібліотеки, радо підтримали цю ідею, цю пропозицію".
Мурал на стіні бібліотеки малювали семеро студентів Закарпатської академії мистецтв разом із художницею Людмилою Корж-Радько. За словами Людмили, у Старобільську такий стінопис був на зеленому фоні. "Ми змінили трішки кольори. Я думаю, що це на краще. Там просто трохи інша ситуація була, а кожна ситуація вимагає свого кольору. Синьо-жовті кольори мають такий патріотичний зміст, мені здається, до того в цій ситуації вони краще вписуються в екстер'єр. Там тло було зелене. Тут інша стіна, там був мур, він напевно був продовженням озеленення, а тут в центрі міста на стіні", — розповіла художниця.
Анастасія Футько студентка Закарпатської академії мистецтв каже, що у кожного з них була своя робота. "Наприклад, портрет малювала Даша, волосся — Данік. Ми хвилювалися, що будуть холоди, бо виконання муралу в холоди — це не добре. Справді, нам дуже пощастило, що погода була сприятлива. Приходили зранку, дехто приходив зранку й до вечора, ми працювали під прожекторами, під УФО-лампами. Ми це все робили, сушили, коли висихав шар, то приходили наступного дня. Ось так це було", — розповіла дівчина.
На відкриття муралу з однокурсниками прийшла Марія Попілян. "Ми не очікували таке побачити, нам дуже подобається. Ці надписи на картині — в них дуже глибокий зміст. Мені здається, що вималювати такі ескізи, обличчя і донести сенс в картині — це дуже важко".
За словами Сергія Летучого, на створення муралу витратили близько 40 тисяч гривень.
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
До цієї новини немає коментарів