"У нас один ворог і спільне майбутнє". Грузин Роберт Натрошвілі в Ужгороді навчає молодь співу

Роберт Натрошвілі народився у Грузії, а побувавши в Україні, зрозумів, що ця країна припала йому до душі. Тут він здобув освіту і одружився. Тут все життя викладав в університеті і називає себе українцем грузинського походження. У Києві зустрів і війну, але попри прохання родичів повернутися до Грузії, вважає, що це було б зрадою. Тож поступився лише тим, що переїхав у більш безпечне місто — Ужгород, де допомагає ЗСУ та реалізував свою мрію — співати.
Родом чоловік з Авдіївки. Через початок війни переїхав до Краматорська, а звідти в Ужгород. Роберт Натрошвілі засновник грузинської діаспори Закарпаття. "Як економіст-міжнародник, я мав навчати студентів міжнародним економічним відносинам. Але я навчаю дітей грузинським пісням. Я почав займатися тим, до чого прагнув усе життя", — розповідає чоловік.
"Бути грузином — велика честь. Це означає бути мудрим, мужнім, добрим, гостинним, мати родину і бути відданим їй. Понад 42 роки я проживаю в Україні. Я завжди залишаюсь грузином, але в душі, справді, став українцем. Народи України і Грузії об’єднує, безумовно, дружба, гостинність, доброта, щирі, добрі, дружні люди. Вони дуже схожі з грузинами", — розповідає Роберт Натрошвілі.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"

До цієї новини немає коментарів