Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"

Автор актуалізував текст і доповнив книгу новими ілюстраціями карт, видів міста та окремих об’єктів. У видання внесено нові, досі маловідомі факти з минулого Ужгорода та його мешканців.

Перше видання книжки вийшло у львівському видавництві «Світ» у 2003 році. Кникжа була дуже популярною і закарпатське ТДВ"Патент" викупило авторські права на видання. З того часу «Ужгород відомий та невідомий» передруковувався кілька разів. За словами Івана Ключевського, директора ТДВ"Патент", за роки в Ужгороді багато чого змінилося, пройшла декомунізація, частина вулиць отримала інші назви, тощо. «Ми планували, щоб оновлене видання вийшло на річницю Ужгорода, тому інтенсивно працювали. Йосип Кобаль вів роботу над уточненнями, шукав нову інформацію та фото в архівних матеріалах, ми сканували, опрацьовували все. За 3 місяці ми все уточнили і приступили до друку», — розповів Іван Ключевський.

Книжка вийшла тиражем 200 примірників, але надалі видавництво планує додруковувати наклад. Оновлений «Ужгород відомий та невідомий» можна знайти у книгарнях міста.

5 жовтня, виповнилося 195 років із дня народження Тиводара Легоцького. Усе своє життя він присвятив тому, щоб люди знали історію своїх сіл і міст. Тож перевидання книги про Ужгород — це своєрідна данина його праці. На цьому наголосив автор книжки Йосип Кобаль, археолог, кан. іст. наук.

«Перше видання вийшло 2003 року, і нинішня книга дещо відрізняється від попередніх, і за розміром, і за обсягом (вона вища на кілька міліметрів). За 22 роки місто суттєво змінилося, змінилися історичні умови, з’явилися нові місця, нові назви вулиць, площ, провулків. Просто передруковувати старий варіант без змін було б анахронізмом, – каже Йосип Кобаль. – Зокрема, у місті з’явилися нові локації, наприклад, на горі Кальварія – цвинтар загиблих Героїв. Довелося заново пройтися вулицями, звірити розташування об’єктів. Колись, наприклад, тут була молочарня, а тепер добудовано кілька поверхів. Наприклад, нині на набережній стоїть пам’ятник Августину Волошину, але мало хто знає, чому місце навколо нього має заокруглення – колись там стояв пам’ятник комсомольцю. –

Працюючи в архівах, я натрапив на цікаві факти. Коли Ужгород був зайнятий радянськими військами, угорці планували підірвати всі мости, щоб звести тимчасовий. Виявилося, що в місті є залишки першого повоєнного моста, чотири паралельні течії, кам’яні виступи. Ми внесли ці дані до нового видання».

Ще один з нових фактів, доданих до книжки – про походження напису на плиті Закарпатського краєзнавчого музею, який довго залишався нерозшифрованим. «У 2013 році під час спільного українсько-угорського видання “Церкви у верхів’ях Тиси” дослідники з Угорщини прочитали її текст. З’ясувалося, що там похований пресвітер Мартин, який жив в Ужгороді на початку XVI століття. Це відкриття також було враховано у новій книзі, – пояснив автор.

До оновленого видання додано чимало нових фактів і ілюстрацій як додаток. Нові матеріали взяті з угорських архівів, де знайшли навіть зображення, які раніше не були відомі. «Коли я писав перше видання, інтернету практично не було, і доступу до електронних баз – теж. Сьогодні ж опубліковано сотні тисяч світлин, листівок, середньовічних грамот. Це дало змогу уточнити багато даних», – каже Йосип Кобаль.

Наприклад, у книзі з’явилася інформація про Дрезденського скульптора Вільгельма Кінне, про дзвін Свободи, копію філадельфійського дзвону, який привезли до Ужгорода зі США у 1920 році, а згодом — у 1928-му — вивезли. У процесі роботи довелося звертатися до численних джерел і праць краєзнавців, які після 2003 року писали про Ужгород. Усі ці матеріали були переглянуті, уточнені та частково включені до нового видання. У книзі згадується понад 400 історичних осіб.

Автор зауважив, що були й труднощі в оновленні інформації для видання. Зокрема, за його словами, на вулицях часто бракує нумерації: на Корзо, наприклад, із шести будинків лише на двох зазначено назву вулиці. Тому доводилося працювати, як детектив — шукати, уточнювати, локалізовувати. До речі,  вдалося з’ясувати, де саме знаходилося ужгородське казино, там була розташована і бібліотека, і концертний зал, де виступав Ерделі з лекціями про мистецтво.

Багато історичних будівель нині перебудовані або зникли. Під час роботи часто доводилося бачити огороджені ділянки й крани — місто постійно змінюється. «Я переконаний, що нове видання буде ще більш популярним, особливо серед екскурсоводів, які проводять екскурсії Ужгородом. Адже в ньому зібрано багато нових історичних даних, унікальних світлин. Книга не лише популяризує місто, а й має вагому наукову цінність», - резюмував автор.

Ужгородський прес-клуб