В Ужгороді 20 школярів стали гідами виставки про солідарність

20 школярів Ужгорода стали гідами виставки "Більше, ніж я: солідарність і допомога в темні часи". Про це Суспільному розповіла координаторка цієї виставки Марія Симкович. Протягом десяти днів учні будуть розповідати історії 10 підлітків та молодих людей школярам Ужгорода.
Гідом виставки став й старшокласник Олексій Мотиль. "Сподобалася ідея, що саме підлітки показують іншим дітям, що солідарність те, що може зробити кожен. Те, що може створити кожен: і маленький, і великий. Як на мене, солідарність — це підтримка. Це підтримка, дружба та допомога. Тут я навчився певним ораторським навичкам. Навчився зацікавити людей тим, про що розповідаю. Я захопився стендом про Лева. Ми з ним однолітки і ми дуже схожі. Він у свої 16 років став волонтером. Це дуже здивувало мене, що є такі люди, які стали волонтерами", — розповів хлопець.
"Наша головна мета зробити так, щоб звичайні старшокласники за два дні отримали нові навички, віднайшли в собі приховані вміння для того, щоб говорити з аудиторією, створювати дискусії, залучати до розмови, спираючись на історії цієї виставки. Ми б хотіли, щоб інші підлітки, які прийдуть на виставку, після неї відчували, що на якусь маленьку солідарність вони теж здатні. Щоб вони розуміли, що це таке. Щоб помічали солідарність навколо них. Солідарність не дорівнює єдність, солідарність не дорівнює однодумці. Ми можемо солідаризуватися, коли ми вважаємо, що нам потрібно підставити плече, нам потрібно зробити дію для того, щоб підтримати якусь діяльність, право цієї людини", — ділиться тренерка Уляна Устінова.
Виставку "Більше, ніж я: солідарність і допомога в темні часи" створили в межах проєкту "Сприяння соціальній згуртованості в Україні" та за підтримки Американської асоціації юристів, каже співавтор виставки Мирослав Грінберг. Протягом квітня-травня, каже Мирослав Грінберг, виставку вже організовували в трьох містах. України.
"Тут 10 реальних історій від десяти реальних людей, тільки одну з них можна назвати медійною персоною, а всі інші — звичні люди, яких ми можемо зустріти будь-де. Коли ми готували виставку, ми вирішили що треба, так би мовити, задокументувати не лише якісь великі звитяги відомих персонажів, а й звичайний досвід звичайних людей, які просто проявляли солідарність та допомогу. В Ужгороді є з ким працювати. Тут специфічний культурний регіон. Сюди приїхало багато людей із східної та південної частини України. Тому важливо показати виставку саме тут, у місті, де солідарність потрібно проявляти, тому що є до кого", — каже Ульяна.
Виставка розміщена в хабі Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії. Каже її координаторка Марія Симкович. Тут й будуть проводити екскурсії для школярів. "Наші учні протягом двох днів вчилися розповідати про виставку. Відтак протягом десяти днів вони будуть проводити екскурсії для дітей Ужгорода. У нас є гугл форма в соціальних мережах, на сайті БФ "Карітас", де можуть школи подати заявку. У нас вже є 6 заявок. Уже 1 червня будуть перші заняття", — розповіла координаторка виставки.
За словами Марії Симкович, виставка буде відкрита у хабі Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії з 1 по 15 червня.
До теми
- «Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття
- «Ми більше не просимо, а формулюємо сенси», – Андрій Любка про зміну голосу України у світі
- Герої без зброї: «Кожен виклик — перевірка на людяність: історія рятувальника Юрія Думи»
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Кінофест «Chysto.de?!» на Закарпатті: фільми про водорості з дна Світязя й чисте повітря в Запоріжжі
- 73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Сила мрії в дії: історія успіху спортсменки й активістки Надії Дьолог
- «Моєму щастю немає меж»: закарпатка Влада Харькова – про історичне золото на ЧС з фехтування
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Герої без зброї: сапер Сергій Бабич про повернення на службу, складні виїзди та дружбу з ПОМкою
- Навички на рівні рефлексів: як готують гвардійців до завдань на фронті
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
До цієї новини немає коментарів