В Ужгороді провели в останню путь сержанта Олександра Грабаря

Олександр Костянтинович Грабар – корінний ужгородець. Народився 25 серпня 1970 року у родині внука губернатора Підкарпатської Русі – Костянтина Грабаря та його дружини Марти. Навчався в ЗОШ №9, після закінчення якої продовжив навчання в профтехучилищі №5, здобувши професію слюсаря. Після закінчення училища проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. Перебуваючи на посаді командира стрілецького відділення, звільнився зі строкової військової служби у званні сержанта.
Із шкільних років Олександр активно займався технічними видами спорту, зокрема – мотокросом. Це захоплення й визначило його фах, він став професійним майстром-ремонтником. Позитивний, добрий і щирий – так про загиблого кажуть рідні та друзі. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України, віддано виконуючи військовий обов'язок, боровся за територіальну цілісність нашої держави. 23 квітня 2023 року противник здійснив танковий обстріл позицій підрозділів сил оборони України біля Бахмута на Донеччині, внаслідок чого водій 2 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7369 Олександр Грабар отримав осколкове поранення. Евакопункт, де пораненому надали першу медичну допомогу, потрапив під артилерійський обстріл в ніч на 24 квітня. Олександр зник безвісти. Більше місяця рідні та близькі молилися, щоб він був живий. Але дива, на жаль, не сталося...
30 травня тіло захисника упізнали в морзі одного з медичних закладів Дніпра. З’ясувалося, що Олександр помер 25 квітня від множинних осколкових поранень у лікарні, куди був доставлений на стаціонарне лікування. Чин похорону відбувся сьогодні в Ужгороді на набережній Незалежності. Віддати шану воїну прийшли містяни, рідні та близькі Олександра Грабаря, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської військової адміністрації Радіон Кіштулинець, військові.
Священники відслужили заупокійну літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.
Жалобна хода пройшла до Пагорба Слави – тут Героя поховали із військовими почестями.
Вічна пам’ять і шана!
Ужгородська міська рада
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів