В Ужгороді провели в останню путь сержанта Олександра Грабаря

Олександр Костянтинович Грабар – корінний ужгородець. Народився 25 серпня 1970 року у родині внука губернатора Підкарпатської Русі – Костянтина Грабаря та його дружини Марти. Навчався в ЗОШ №9, після закінчення якої продовжив навчання в профтехучилищі №5, здобувши професію слюсаря. Після закінчення училища проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. Перебуваючи на посаді командира стрілецького відділення, звільнився зі строкової військової служби у званні сержанта.
Із шкільних років Олександр активно займався технічними видами спорту, зокрема – мотокросом. Це захоплення й визначило його фах, він став професійним майстром-ремонтником. Позитивний, добрий і щирий – так про загиблого кажуть рідні та друзі. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України, віддано виконуючи військовий обов'язок, боровся за територіальну цілісність нашої держави. 23 квітня 2023 року противник здійснив танковий обстріл позицій підрозділів сил оборони України біля Бахмута на Донеччині, внаслідок чого водій 2 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7369 Олександр Грабар отримав осколкове поранення. Евакопункт, де пораненому надали першу медичну допомогу, потрапив під артилерійський обстріл в ніч на 24 квітня. Олександр зник безвісти. Більше місяця рідні та близькі молилися, щоб він був живий. Але дива, на жаль, не сталося...
30 травня тіло захисника упізнали в морзі одного з медичних закладів Дніпра. З’ясувалося, що Олександр помер 25 квітня від множинних осколкових поранень у лікарні, куди був доставлений на стаціонарне лікування. Чин похорону відбувся сьогодні в Ужгороді на набережній Незалежності. Віддати шану воїну прийшли містяни, рідні та близькі Олександра Грабаря, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської військової адміністрації Радіон Кіштулинець, військові.
Священники відслужили заупокійну літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.
Жалобна хода пройшла до Пагорба Слави – тут Героя поховали із військовими почестями.
Вічна пам’ять і шана!
Ужгородська міська рада
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів