Брендування сиру та нестача робітників: на Закарпатті пройшов четвертий з’їзд сироварів

— Було 22 сироварів з різних локацій Закарпаття, — кількох активних учасників не було, але прийшли кілька нових учасників. Ми запрошуємо всіх сироварів, кого тільки можемо знайти і не ставимо умов з кількості сиру, який виготовляє людина. Ми зібрали людей, які готують сир з овечого, коров’ячого, козячого та буйволиного молока. 

Сировари зібралися поспілкувалися, підтримати один одного, а ще — говорили про брендування продукції. На сирі має бути етикетка, вказано, що він із Закарпаття і має мати локальну назву. Інна Пригара розповіла, що тепер, коли Україна готується до вступу в ЄС і згідно з вимогами на вступ ми маємо відмовитися від усіх європейських назв, які є ззахищеними:

— Тобто, якщо людина виготовляє сир качотту, то вона не може так її назвати, бо це оригінальна, захищена європейська назва. І насправді це не качотта, бо в ній інший склад молока і по смакових якостях він відрізнятиметься від оригінальної качотти. І людина має сформувати свою оригінальну назву сиру. Спочатку це видається складним, бо покупцям треба пояснювати, що це сир, подібний до качотти, але насправді це краще, бо вказує на унікальність продукту.

Також говорили про важливість співпраці із крафтовими магазинами. Були представники 3 крафтових магазинів “Шпайз” (Мукачево), “Craft’s” (Ужгород) і “Селиський ракаш” (Нижнє Селище). Представники магазинів розповідали про фідбеки відспоживачів і їхні вподобання.

Інна Пригара розповіла, що сьогодні найбільша проблема сироварів Закарпаття — чимдалі, тим складніше і з худобою, і з працівниками. З початком війни багато людей виїхали чи пішли на фронт і за худобою нема кому доглядати. Тому господарі поступово продають її, бо дуже не вистачає робочої сили. 

Varosh, 

Фото надане Максом Адаменко