Багатогранний Роман Мурник: любов до металу та скульптур

Роман не обмежується в роботі лише одним матеріалом або стилем. Постійно шукає нові шляхи розвитку, вивчає техніки самостійно, береться за сміливі проєкти. Створює бюсти, скульптури, об’ємні вироби чи ж абстрактні. Поєднує чорний та кольоровий метал, зокрема і бронзу.

За словами скульптора, найбільшою мотивацією для розвитку стало бажання перевірити власні сили. Початкові спроби не завжди були успішними, але завжди був готовий до експериментів.

«Я багато творив із металу: робив огорожі, кував обладунки, плів кольчугу, ліпив рельєфи та скульптури. Старався спробувати все. Помітив, що часто майстри занадто вузько спеціалізуються в напрямках роботи, і не люблять ділитися знаннями чи навчати когось. Спілкувався зі скульпторами, художниками, але жодної конкретної інформації не отримав. Допомогли соціальні мережі, я багато вчився самостійно, а техніку відпрацьовував численними спробами», – розповідає Роман.

Найбільш неординарну роботу Роману доводилося виконувати у Воєводині, в одному із готельних комплексів. Там він створював різні роботи, зокрема штани Стіва Джобса з металу і велике яблуко.

Наразі скульптор працює над масштабним замовленням – барельєфом розмірами 5 м в ширину та 2,5 м у висоту. Щодо найменших виробів, які доводилося виконувати – це сувеніри та ювелірні вироби, зокрема брошки. Іноді виготовляє фігури з мідної проволоки, вигинаючи різні пластичні елементи та поєднуючи їх між собою.

Чимало часу приділяє мініскульптурам. В місті та області можна знайти близько 50 скульптур авторства Романа. Деякі з них вийшли за межі України, адже кілька виробів замовили клієнти з-за кордону, зокрема з Угорщини.

Підготовка до створення мініатюрних виробів включає ретельний інформаційний пошук: автор вивчає цікаві риси особистості чи явища, якому присвячують скульптуру. Процес починався з ініціативної групи, яку об’єднав скульптор Михайло Колодко, і до якої входили ще два майстри-металісти. Вони спільно створювали роботи, поєднуючи металеві стовпчики та інші цікаві елементи. Поступово створення мініскульптур перейшло до Романа.

Митець намагається робити свої скульптури максимально антивандальними, хоча це іноді обмежує втілення деяких ідей. Скульптор прагне поєднувати метал із склом або епоксидною смолою чи додавати якісь мініатюрні елементи. Проте, через недооцінку таких робіт людьми, багато ідей залишаються нереалізованими.

«Я старався зробити їх красивими, але монтаж мініскульптур у деяких локаціях потребує особливого підходу, як і форма скульптур. Наприклад, меч Лаборця біля Ужгородського замку якось намагалися видерти з опори, прив’язавши до машини. Ще був випадок, коли викрали дзвіночок з мініскульптури “Різдвяний цвіркун” під мостом Масарика. Фактично я й опікуюся мініскульптурами, намагаюся їх відновити, якщо виникає необхідність, але хотілося б, щоб їх не нищили», – розповідає Роман.

Мініскульптури за цей час стали вже важливим елементом туристичної привабливості, а також інструментом для фіксації історії чи ж створення основи для міфотуризму. Однак для ще більшої популяризації в митця є ідея зробити їх інтерактивними. Роман неодноразово пропонував місцевим гідам і туризмознавцям додавати QR-коди, через які аудіозаписи могли б розповідати історії про персонажів. Це планують втілити найближчим часом.

Загалом ідея встановлювати мініскульптури набрала популярності не лише в Ужгороді, але й за межами міста. Вони почали з’являтися в різних куточках Закарпаття, а також в інших великих містах – Києві, Івано-Франківську, Одесі.

Велику частину діяльності Роман проводить також в Ужгородському замку, адже вже майже 10 років працює там художником-реставратором по металу.

«Мене завжди цікавила історія Закарпаття й Ужгорода зокрема. Де з нею знайомитися, як не у фондосховищах Ужгородського замку? Тому я влаштувався туди на роботу, і мене все захопило. Зараз вдається реалізовувати багато ідей. Спільно з керівництвом замку ми розвиваємо його в різних напрямках», – зазначає скульптор.

У музеї Роман реставрує різні предмети з металу, зокрема монети та клинкову зброю. Встановлює скульптури. Тонкощі реставрації він вивчав самостійно, а також консультується з фахівцями Закарпатської художньої академії. Зараз уже й сам навчає реставрації двох колег, які працюють з ним, а також одного юного майстра у своїй майстерні.

«Ідеї для замовлених робіт – це одне, ідеї для творчих виробів – зовсім інше. Деякі свої роботи називаю “сходити до психолога”. Бувають погані дні, бувають хороші. Хтось у погані дні п’є вино, а я починаю щось вигадувати, варити, надавати металу форму. Часто ідеї мені диктує сам матеріал, бо я працюю із чорним металом, а він капризний», – пояснює Роман.

Активно долучається скульптор і до громадського життя. Бере участь у мистецьких проєктах, у межах яких місцева організація проводить виїзні майстер-класи з художнього мистецтва та ліпки для дітей з числа внутрішньо переміщених осіб. Ці заходи відбуваються по всій області, а на завершення курсу традиційно встановлюються мініскульптури – своєрідна фіксація завершення навчання, яке триває рік.

Зараз Роман працює над новими мініскульптурами. Одну з них планують встановити на території Ужгородського замку, а інша буде присвячена видатному лікарю, її теж встановлять в Ужгороді.

Карпатський Телеграф