В Ужгороді презентували двомовне українсько-угорське видання Тетяни Літераті «Втрачений Ужгород. Професії та підприємства»

Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Українсько-угорського навчально-наукового інституту УжНУ Ласло Зубанич відзначив, що ця презентація – це по суті нове дихання Центру гунгарології, який у цьому році відзначає 35 річницю від дня його створення.

«Наш сьогоднішній захід показує, як наука та культура можуть переплітатися, - відзначив науковець і модератор зустрічі. - Наукові розробки тільки тоді цікаві, коли їх можна взяти в руки, переглянути, а потім ще й дома зняти з полички і прочитати. Тим і цікавий наш захід. Що сьогодні буде презентація двомовного видання, яке показує мультикультурність нашого Ужгорода, в якому протягом століть перепліталися різні мови та культури і нині живуть разом».

Ласло Віда, перший заступник Генерального консула Угорської Республіки в Ужгороді від імені генконсульства висловити велику подяку тим, хто долучився до цієї роботи – автору за величезну роботу, перекладачеві, який зумів впоратися із таким завданням.

«Цьогоріч Генконсульство підтримувало кілька проєктів видань книга, а саме п’ятьох, - відзначив Ласло Віда. – Серед тих видань, які ми підтримували, в більшості був оригінал угорський і переклад на українську, а нинішнє видання цікаве тим, що дослідження виконане українською, а ми підтримали видання угорською мовою. Ідея видання цієї дослідницької роботи двома мовами належить нашому консулу Куті Ласло, і коли він її озвучив, ми всі його підтримали, щоб таке цінне видання було доступне і тим угорцям, туристам, які не володіють українською мовою. Сподіваюся, воно буде цікавим для них».

Ласло Зубанич зробив короткий аналіз видання з наукової точки зору. На його думку, робота авторки – це вже наукова робота, адже багато дослідницької роботи вкладено в ці краєзнавчі студії.

Авторка дослідження Тетяна Літераті під час презентації повідомила, що в той рік, коли вийшла ця книжка, в 2020-му році, якраз була в розпалі епідемія ковіду у важко було зробити презентацію.

«Ми пам’ятаємо, як ми сиділи на ній в масках, далеко один від одного і важко було підійти та поспілкуватись Тоді здавалося, що нічого гіршого вже й бути не може. І я мушу сказати, що останні два роки були дуже важкими для мене та моєї родини, я певною мірою поставила на паузу цю роботу, але я стараюсь продовжувати дослідження, хоча в архіві не була вже два місяці, що для мене рідкість. Тому рада представити сьогодні видання, яке отримало нове життя.

Хочу перш за все подякувати за цю книгу генерального консулу пану Бачкаї та всім працівникам консульства, які допомогли з виходом видання, також хочу подякувати перекладачці Вікторі Рего-Макушиній. Яка працювала два роки над перекладом цього видання. Вдячна також редакторам, всім, хто долучився до виходу видання у світ.

Коли я отримала перші перекладені угорською мовою розділи, то я дивувалася їм, бо мені здавалося, що це було написано, здавалось, навіть не мною. Мені було цікаво прочитати ці дослідження угорською, бо звучить це дещо навіть інакше! Дуже вдячна за цю роботу», - додала Т. Літераті.

Вікторія Рего-Макушина розповіла про особливість тієї неймовірно складної та вагомої роботи, коли з оригіналу угорською мовою створюється українське дослідження і потрібно знову його потім перекласти угорською. Для цього потрібно багато вивчати, і це і складно, і цікаво водночас.

Перекладачка під час презентації сказала, що є родзинки, які варто відзначити. Приміром, цікавими були розділи про підприємця, який виготовляв бруківку, чи іншого, котрий робив печі (шпори). Дуже оригінальним є також розділ про паленчарню. «Щоправда, паленку треба пити, а не перекладати про неї», – жартує Вікторія.

Сам переклад виконувався поступово, каже Вікторія: «Періодичне видання, в якому я працюю, поступово перекладало студії Тетяни Літераті й публікувало їх на газетних сторінках.  У 2020 році книга авторки  вийшла у світ, і коли я її побачила, то зрозуміла, що тут дуже цінний матеріал. Тоді в мене виникла думка, що це видання варте того, щоб в такому цілісному вигляді вийшло перекладом».

Перекладачка додала, що перед тим, як починати працювати, розуміла, що «….переклад має бути або достовірним, або гарним, як жінка. Я схилялася до достовірності. Тому тут важлива була допомога мого колеги-літературного редактора Атілли Штера, який удосконалював тексти».

Історико-краєзнавчі нариси "Втрачений Ужгород. Професії та підприємства", який уміщує 24 історії українською та угорською мовами, побачив світ у видавництві "РІК-У" і має наклад 300 примірників. 

Наталія Петерварі 

  Надіслати другу