30 мільйонів громадян — це нова реальність. Як Україні уникнути найбільшої в історії демографічної катастрофи

Вбивства та примусова депортація українців, виїзд мільйонів біженців, зменшення кількості сімей, що планують дітей, — призвели до руйнування трьох демографічних складових формування людського капіталу: народжуваності, тривалості життя та міграції. Скільки українців живе в Україні зараз, скільки буде після війни, а також, як запобігти одній з найбільших демографічних катастроф в історії України, — з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.
Скільки українців живе в Україні?
Останні 30 років, з 1993 року, чисельність населення України системно скорочується: якщо на той час в країні жили 52,2 млн людей, то на початок 2022 року, за даними Державної служби статистики, вже 41,6 млн. Більш позитивні дані наводить ООН: за їхніми підрахунками, на початок 2022 року населення України становило майже 43,8 млн. Утім, ці показники — дуже умовні, оскільки враховують мешканців окупованих на той час районів Донецької, Луганської областей та Криму.
Таке різке зменшення пояснюють багатьма причинами — виїздом українців за кордон на постійне проживання, збільшенням рівня смертності, пандемією коронавірусу, а також війною, що триває з 2014 року. Повномасштабне вторгнення лише загострило проблему. За даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців, внаслідок війни за кордон емігрувало понад 6 млн українців. Отже, в Україні залишилось від 35 до 37 млн громадян, а на підконтрольних територіях — близько 30 мільйонів.
Разом з тим, в країні суттєво скоротився рівень народжуваності. “Щоб забезпечити просте відновлення поколінь за українських умов смертності, треба, щоб пересічна жінка за своє життя народила десь 2,15 дитини. У 2021 році на одну жінку народжувалося 1,2 дитини. Щодо 2022 року, то ми оцінюємо рівень народжуваності десь у 0,9 дитини на одну жінку. Катастрофічне падіння народжуваності ми очікуємо у 2023 році — показник буде десь 0,7 дитини на одну жінку”, — зазначає в інтерв’ю Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи.
Що буде в Україні після війни?
Подальша динаміка чисельності населення України передусім залежить від тривалості війни. Що довше вона триває — то більше військових та цивільних громадян втрачає країна, більше біженців вирішують не повертатися, менше сімей планують дітей в найближчій перспективі.
За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень, якщо війна закінчиться наприкінці 2024 — на початку 2025 року, то за 12 років, у 2037-му, населення України в міжнародно визнаних кордонах складатиме 30,5 млн. Дослідники орієнтуються, що після війни до України повернуться 50-60% біженців, однак відбуватимуться й зустрічні міграційні потоки, адже відкриття кордонів дозволить чоловікам від’їжджати до своїх сімей в інші країни.
“Чи буде такої кількості українців достатньо, зараз важко сказати. Все залежить від того, яку модель розвитку економіки буде обрано після закінчення війни — сировинну, чи економіку переробки — та скільки робочої сили вона буде потребувати, які галузі будуть на першому місці. Якщо західні партнери будуть інвестувати в Україну багато коштів, то, скоріш за все, власної робочої сили нам не вистачить і буде необхідність розглядати питання залучення трудових мігрантів”, — пояснює Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи.
Експерти резюмують, що такі песимістичні прогнози — це попередження державі. Аби уникнути катастрофи, Україні потрібно терміново розробляти демографічну політику, що передбачатиме конкретні кроки, — стимулюватиме біженців повертатися в Україну, а молодь — народжувати двох чи більше дітей. В іншому разі наслідки будуть вкрай невтішними.
До теми
- Рятувальники навчають дітей Ужгорода важливих правил життя
- До річниці створення організації Закарпатський осередок ГО "Захист Держави" відзначив "Людей дії"
- Служба без стереотипів: майор поліції Наталія Боднар — єдина жінка, яка очолює слідчий підрозділ на Закарпатті
- Жінка у формі, яка обрала зміни: історія служби закарпатської патрульної Олени Фодор
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13
- "Дрон помсти" разом з іншими безпілотниками передали військовим волонтери Руху підтримки закарпатських військових
- Понад 400 релокованих підприємств на Закарпатті створили майже 13,5 тисяч робочих місць: з яких регіонів переїхав бізнес
- Деокупація пам’яті: як замку «Паланок» повертають його українську історію
- Весна на Закарпатті заявила про свої права – у краї розпочався шафрановий сезон (ФОТО)
- На Закарпатті оцифрують 15 старовинних дерев’яних церков XV–XIX століть
- Кнопки термінового виклику поліції: як працюють, в яких населених пунктах є на Закарпатті
- Понад 82 тисячі випадків від початку сезону: яка ситуація з грипом та ГРВІ на Закарпатті
- Прикордонник Вадим Гджега: "Раніше думав, що знаю межу витривалості. Тепер розумію – вона значно далі"
- Минулого тижня на Закарпатті побралися 38 пар
- Колочава – це не лише крокуси: у чому унікальність одного з найкращих туристичних сіл світу
- Багатогранний Роман Мурник: любов до металу та скульптур
- У Закарпатській області всі станції переливання крові працюють в особливому режимі
- Посол Федір Шандор — про українські школи у Будапешті, відкриття скульптури Лесі Українці і співпрацю з угорськими волонтерами
- Чотири роки з дня повномасштабного: історія адаптації ветерана
- «Встав, одягнув – і пішов жити далі». Гвардійський офіцер – про фронт, поранення і життя після протезування

До цієї новини немає коментарів