30 мільйонів громадян — це нова реальність. Як Україні уникнути найбільшої в історії демографічної катастрофи

Вбивства та примусова депортація українців, виїзд мільйонів біженців, зменшення кількості сімей, що планують дітей, — призвели до руйнування трьох демографічних складових формування людського капіталу: народжуваності, тривалості життя та міграції. Скільки українців живе в Україні зараз, скільки буде після війни, а також, як запобігти одній з найбільших демографічних катастроф в історії України, — з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.
Скільки українців живе в Україні?
Останні 30 років, з 1993 року, чисельність населення України системно скорочується: якщо на той час в країні жили 52,2 млн людей, то на початок 2022 року, за даними Державної служби статистики, вже 41,6 млн. Більш позитивні дані наводить ООН: за їхніми підрахунками, на початок 2022 року населення України становило майже 43,8 млн. Утім, ці показники — дуже умовні, оскільки враховують мешканців окупованих на той час районів Донецької, Луганської областей та Криму.
Таке різке зменшення пояснюють багатьма причинами — виїздом українців за кордон на постійне проживання, збільшенням рівня смертності, пандемією коронавірусу, а також війною, що триває з 2014 року. Повномасштабне вторгнення лише загострило проблему. За даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців, внаслідок війни за кордон емігрувало понад 6 млн українців. Отже, в Україні залишилось від 35 до 37 млн громадян, а на підконтрольних територіях — близько 30 мільйонів.
Разом з тим, в країні суттєво скоротився рівень народжуваності. “Щоб забезпечити просте відновлення поколінь за українських умов смертності, треба, щоб пересічна жінка за своє життя народила десь 2,15 дитини. У 2021 році на одну жінку народжувалося 1,2 дитини. Щодо 2022 року, то ми оцінюємо рівень народжуваності десь у 0,9 дитини на одну жінку. Катастрофічне падіння народжуваності ми очікуємо у 2023 році — показник буде десь 0,7 дитини на одну жінку”, — зазначає в інтерв’ю Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи.
Що буде в Україні після війни?
Подальша динаміка чисельності населення України передусім залежить від тривалості війни. Що довше вона триває — то більше військових та цивільних громадян втрачає країна, більше біженців вирішують не повертатися, менше сімей планують дітей в найближчій перспективі.
За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень, якщо війна закінчиться наприкінці 2024 — на початку 2025 року, то за 12 років, у 2037-му, населення України в міжнародно визнаних кордонах складатиме 30,5 млн. Дослідники орієнтуються, що після війни до України повернуться 50-60% біженців, однак відбуватимуться й зустрічні міграційні потоки, адже відкриття кордонів дозволить чоловікам від’їжджати до своїх сімей в інші країни.
“Чи буде такої кількості українців достатньо, зараз важко сказати. Все залежить від того, яку модель розвитку економіки буде обрано після закінчення війни — сировинну, чи економіку переробки — та скільки робочої сили вона буде потребувати, які галузі будуть на першому місці. Якщо західні партнери будуть інвестувати в Україну багато коштів, то, скоріш за все, власної робочої сили нам не вистачить і буде необхідність розглядати питання залучення трудових мігрантів”, — пояснює Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи.
Експерти резюмують, що такі песимістичні прогнози — це попередження державі. Аби уникнути катастрофи, Україні потрібно терміново розробляти демографічну політику, що передбачатиме конкретні кроки, — стимулюватиме біженців повертатися в Україну, а молодь — народжувати двох чи більше дітей. В іншому разі наслідки будуть вкрай невтішними.
До теми
- «Студент», який рано подорослішав: історія прикордонника Мукачівського загону Олександра
- Пункти пропуску на Закарпатті можуть призупиняти роботу під час повітряних тривог: що відомо
- Голоси, яким довіряють: Історії успіху лідерок закарпатських медіа у спецпроєкті «Успішні жінки Закарпаття – 2026»
- Коли серце не може чекати: як кардіохірурги Закарпаття проводять надскладні втручання
- «Хай залишиться часточка його душі»: до архіву Закарпаття передали листи поета Івана Колоса
- Нова пастка для літніх краян: Як аферисти дурять пенсіонерів Закарпаття фейковими анкетами
- Ян Непомуцький в Ужгороді: історія найстарішого пам’ятника міста під відкритим небом
- Чому міліють річки Закарпаття та як це впливає на водойми
- «Позич до завтра»: закарпатців попереджають про масові зломи акаунтів у Telegram та соцмережах
- Сила, що зцілює та надихає: Історії успіху закарпатських лідерок у медичній сфері
- «Бограч-index» – вересень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на – 3,5%
- Невідомі дзвінки та «пастки» аферистів: Як закарпатцям розпізнати шахрайство із SIM-карткою
- Сьогодні — Воздвиження Хреста Господнього: історія свята, традиції, заборони та прикмети
- Від водія до бойового підрозділу: історія ужгородця «Бобра», який п’ять місяців тримав позиції на Харківщині
- Від пластилінових героїв до кінних прогулянок: для дітей захисників влаштували особливий день
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- Від кухні — до «Вампіра»: історія прикордонника «Рататуя», який опанував бойові бомбери
- На річках Закарпаття очікується подальше зниження водності
- Від журналіста до командира роти: історія воїна 101-ї бригади ТрО Закарпаття з позивним «Редактор»
- У Будапешті викрали вже другу мініскульптурку Михайла Колодка
До цієї новини немає коментарів