Закарпатські угорці відкрили кафе в Ірландії та назвали його на честь рідного села

Тут акцент – на солодощі та випічку, однак щодня тут подають різні страви української, угорської та ірландської кухні. Серед десертів – кілька видів тістечок, які закарпатці добре знають як шитимині. Але разом з тим є український борщ, галушки, угорський гуляш і всім добре відома піца та фокача.
Кітті Горват із закарпатського села Бене переїхала у Велику Британію ще сім років тому, її мама – Котолін Горват – після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Ідею відкрити невелике кафе родина мала уже давно. Проте, документи, реєстрація та оформлення дозволів на діяльність кафе у Північній Ірландії зайняло досить багато часу: Bene Cafe працює вже місяць, але фактично родина працювала над його відкриттям рік.
Кафе іменем рідного села назвали не випадково. Сім’я розповідає, що вибирали назву таку, аби легко вимовлялася для всіх національностей і всіма мовами. Крім того, врахували, що у Белфасті багато туристів з Італії («bene» на італійській значить «добре»), тому назва рідного села підійшла ідеально, – так у Белфасті з’явилося Bene Cafe.
«Поки що люди знайомляться з нами, заходять, їм цікаво, але трохи незвично. Бо такого у Белфасті не знайти, ми перші у цьому. У нас і випічка, і обіди. Страви для місцевих незвичні, але щодня у меню є щось добре знайоме ірландцям та британцям. Раніше угорці у місті вже пробували відкривати кафе кілька років тому, але дуже швидко закрилися, тому що вони орієнтувалися і розраховували лише на клієнтів-угорців. А ми – і для угорців, і для українців, і для британців та ірландців теж. Тому різні страви у нас», – розповідає Кітті Горват.
Кітті Горват
Власники Bene Cafe розповідають, що підбирали меню для кафе так, аби тут були страви, які подобаються місцевим. Кажуть, ірландці та британці полюбляють сендвічі, дріжджову випічку, маленькі піци та булочки з корицею. Угорці – гуляш, українці – борщ та галушки. Але клієнти полюбляють також куштувати зовсім нові для себе страви та шукати улюблене серед раніше незнайомого на смак.
«Стараємося на різні смаки готувати тут, щоб усім подобалося і кожен міг знайти щось смачненьке для себе. Думаємо, що приживемося тут. Ну і зробили акцент на випічку та солодощі. Десертів таких, яку нас, ми тут не бачили ніде. Тому подумали, що цей маленький сегмент ринку ми зможемо освоїти. І я, і мама непогано випікаємо, любимо цю справу. Тому, сподіваємося, справа потрохи піде», – каже Кітті.
Із добре знайомих для закарпатців тістечок у Bene Cafe є шомлої-галушки, а також «Медовик», «Баунті», «Мелінда», «Ескімо». Асортимент – дійсно великий. Найбільше страв і випічки родина готує саме на кінець тижня: ближче до вихідних українці та угорці мають час прийти у кафе на щось смачненьке. Зазвичай, у п’ятницю та суботу у Bene Cafe можна скуштувати 8-10 видів солодощів, печива.
«Місцеві дуже люблять випічку з корицею. Бо це добре знайомі для них солодощі, тут їх багато де можна купити, вони їх добре знають, полюбляють. Але, разом із тим, дивляться на наші закарпатські солодощі. Вони виглядають красиво, апетитно. Спочатку вибирають лише на вигляд – просто хочуть спробувати. Потім щоразу пробують щось новеньке. Є такі клієнти, які приходять кілька разів на тиждень, беруть щоразу і своє улюблене тістечко і щось нове для себе куштують. Надіюся, пройдуться скоро по всьому асортименту», – каже Кітті Горват.
«Є сміливі місцеві, які куштують закарпатські, угорські, українські страви. Треба розуміти, що люди, які тут живуть, дуже консервативні. Вони дуже цінують свої звичаї, люблять свої страви, прив’язані до цього. Але є такі місцеві, які спробують, потім приводять своїх друзів-знайомих і теж куштують.
Тут недалеко від нас є швейне ательє. Там шиють чоловічий одяг, костюми. Там працює четверо братів. Вони всі до нас приходять і завжди питають, що ми сьогодні приготували із угорської кухні, завжди пропонуємо і їм дуже подобається. Сьогодні галушки пробували з м’ясом. Вчора борщ брали, позавчора гуляш, перед тим – суп з фрикадельками. Помаленьку справа, думаю, піде. З цього ми не розбагатіємо, але думаю, що краще на себе працювати»,– каже Кітті Горват.
Відвідувачки Bene Cafe з Дніпра та Лазурного
Серед клієнтів Bene Cafe є українці та угорці, які працюють неподалік у Белфасті і кожного ранку приходять на каву з печивом, а потім – пообідати або на борщ. «Є вже постійні клієнти, а є і ті, що здалека приїжджають аби скуштувати цю випічку. Чи за борщем скучили», – додає жінка.
Родина Горватів тримає зв’язок з Україною – і зі знайомими із села Бене, і із родичами з Ужгородського району. «Новини читаємо, як і всі, переживаємо, бо вдома – війна. Завжди раді бачити у кафе земляків. Це дуже приємно», – каже сім’я.
Оніка Тодд, спеціально для zaholovok.com.ua
До теми
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Чотирилапі улюбленці закладів Ужгорода
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів