"У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
Покровськ, Запоріжжя, Херсон, Суми, Лиман і багато інших прифронтових міст побачив на власні очі ужгородець Костянтин Черкай під час повномасштабної війни.
Чоловік у складі волонтерської команди українського письменника Андрія Любки допомагає доставляти автомобілі, які купують за донати, військовим на фронт.
Розказує з чого все почалося: "Перший раз 7 квітня 2022-го року я випадково відгукнувся на оголошення перегнати машину для фонду Притули «Пекельні тачки». Це була поїздка до Києва. Тоді це сприймалося, як героїзм: я сам до Києва, за кермом, далеко. Я роблю корисну справу. Це зараз уже буденно. Зараз до Києва — це як до Радванки доїхати (Радванка — мікрорайон Ужгорода — ред.)".
З понад півсотні волонтерських поїздок, які організував Андрій Любка із машинами на фронт, Костянтин побував точно у 20-ти. Далі, каже, збився з ліку.
Більше - у відео Суспільне Ужгород
До теми
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- В Ужгороді розробили карту безбар’єрності та планують запровадити доступне таксі
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
До цієї новини немає коментарів