«На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади

Відтоді служить командиром взводу у мінометній батареї гірсько-штурмового батальйону. Боєць може порівняти службу в кількох бригадах і каже, що в 128 ОГШБр ставлення до людей набагато краще, крім того, йому як вінничанину дуже сподобалося Закарпаття, яке він побачив під час ротацій бригади в період АТО-ООС. У зоні бойових дій Ворону довелося попрацювати з різними 120-міліметровими мінометами, тому він може порівняти їхню ефективність.
– У 2014-му, на самому початку служби, я працював із радянським мінометом 2Б11 («Сани»), згодом на озброєння надійшли українські «Молоти», а загалом впродовж служби довелося стріляти з польських, чеських, американських і навіть трофейних іранських 120-х мінометів, – розповідає Богдан. – Крім того, освоював і 82-міліметровий міномет сербського виробництва. Найбільше мені сподобався американський міномет М120, а на другому місці – український «Молот». Американський вирізняється своїм прицілом, простішою казенною частиною і титановим стволом (він легший і не іржавіє). У нього менший спалах, тому вночі міномет важче виявити. Ще одна особливість «американця» в тому, що не потрібно вкопувати плиту, вона автоматично вгризається в землю під час пострілу. У цьому є як плюс (міномет швидше готовий до роботи), так і мінус (якщо треба терміново покинути вогневу позицію, то з «Молотом», для якого викопуєш яму під плиту, це вийде швидше).
За роки служби в зоні бойових дій Ворон має дуже багато прикладів ефективної стрільби з міномета, однак є два випадки, що запам’яталися особливо.
– На Херсонщині ми влучили в МТЛБ (броньований гусеничний тягач), який підвозив ворожій піхоті боєприпаси. Локація була добре пристріляна, тому влучення стало закономірним. Феєрверк від вибухів був дуже ефектним! А на Запоріжжі пощастило знищити з міномета російський танк Т-72. Наш розрахунок працював по ворожій піхоті, але так сталося, що в момент одного з пострілів під’їхав російський танк із відкритими люками (вентиляція башти в Т-72 погана, тому танкісти під час інтенсивної стрільби часто відкривають люки, щоб не отруїтися пороховими газами). І наша міна влучила прямо у відкритий люк танка, що рухався. Це сталося випадково, нам просто пощастило, але факт залишається фактом – ми знищили танк одним пострілом із міномета.
Кілька місяців тому Ворон із товаришами й сам потрапив «під роздачу».
– Ми «кошмарили» російську піхоту, а вона нас шукала з допомогою аеророзвідки. І таки знайшла – ворожий дрон побачив або спалах від пострілу, або стовп пилу. Почувши дзижчання безпілотника, ми встигли сховатися в укриття. А потім посадку жорстко накрили 152-міліметровою артою плюс задіяли скиди із дрона-бомбера. Загалом гаубиця зробила 17 пострілів. Перші три неприцільно, а решту 14 – по наших позиціях. Один зі снарядів влучив прямо в бліндаж, де ми четверо ховалися. Троє бійців отримали поранення. Мені один із осколків (розмірами як чайна ложечка) прошив руку. Але ми змогли вибратися звідти на своїх ногах, забрали й міномет, який теж посікло…
Після лікування й реабілітації Ворон повернувся в свій підрозділ і продовжує воювати. Він бачить, наскільки технології (особливо застосування дронів) міняють війну, однак знає й хорошу ефективність старої, класичної зброї.
– Рухома техніка, без сумніву, краща для дронів, але коли треба накрити площу під час масованого руху ворожої піхоти, міномет набагато ефективніший. Треба швидко уразити бліндаж? Тоді задійте дрон. А от якщо необхідно «викорчувати» важке укріплення, то це робота для нас. До того ж, міномет невразливий для РЕБу (радіоелектронна боротьба) і може спокійно працювати в сутінки чи туман, коли дрони не такі ефективні. Але в ідеалі ці два види зброї треба застосовувати паралельно, бо в них різні задачі.
Коли є можливість, Богдан слідкує за новинами, цікавиться політикою й економікою, тому тверезо дивиться на події в Україні.
– Не варто надіятися на Санта Клауса чи «Санта Трампа», котрий за помахом чарівної палички швидко закінчить війну. Треба бути готовими, що війна може затягнутися ще надовше. Особисто я готовий до цього і вірю в нашу перемогу. Звідки сили? Іншого вибору просто немає…
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
До цієї новини немає коментарів