«На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади

Відтоді служить командиром взводу у мінометній батареї гірсько-штурмового батальйону. Боєць може порівняти службу в кількох бригадах і каже, що в 128 ОГШБр ставлення до людей набагато краще, крім того, йому як вінничанину дуже сподобалося Закарпаття, яке він побачив під час ротацій бригади в період АТО-ООС. У зоні бойових дій Ворону довелося попрацювати з різними 120-міліметровими мінометами, тому він може порівняти їхню ефективність.
– У 2014-му, на самому початку служби, я працював із радянським мінометом 2Б11 («Сани»), згодом на озброєння надійшли українські «Молоти», а загалом впродовж служби довелося стріляти з польських, чеських, американських і навіть трофейних іранських 120-х мінометів, – розповідає Богдан. – Крім того, освоював і 82-міліметровий міномет сербського виробництва. Найбільше мені сподобався американський міномет М120, а на другому місці – український «Молот». Американський вирізняється своїм прицілом, простішою казенною частиною і титановим стволом (він легший і не іржавіє). У нього менший спалах, тому вночі міномет важче виявити. Ще одна особливість «американця» в тому, що не потрібно вкопувати плиту, вона автоматично вгризається в землю під час пострілу. У цьому є як плюс (міномет швидше готовий до роботи), так і мінус (якщо треба терміново покинути вогневу позицію, то з «Молотом», для якого викопуєш яму під плиту, це вийде швидше).
За роки служби в зоні бойових дій Ворон має дуже багато прикладів ефективної стрільби з міномета, однак є два випадки, що запам’яталися особливо.
– На Херсонщині ми влучили в МТЛБ (броньований гусеничний тягач), який підвозив ворожій піхоті боєприпаси. Локація була добре пристріляна, тому влучення стало закономірним. Феєрверк від вибухів був дуже ефектним! А на Запоріжжі пощастило знищити з міномета російський танк Т-72. Наш розрахунок працював по ворожій піхоті, але так сталося, що в момент одного з пострілів під’їхав російський танк із відкритими люками (вентиляція башти в Т-72 погана, тому танкісти під час інтенсивної стрільби часто відкривають люки, щоб не отруїтися пороховими газами). І наша міна влучила прямо у відкритий люк танка, що рухався. Це сталося випадково, нам просто пощастило, але факт залишається фактом – ми знищили танк одним пострілом із міномета.
Кілька місяців тому Ворон із товаришами й сам потрапив «під роздачу».
– Ми «кошмарили» російську піхоту, а вона нас шукала з допомогою аеророзвідки. І таки знайшла – ворожий дрон побачив або спалах від пострілу, або стовп пилу. Почувши дзижчання безпілотника, ми встигли сховатися в укриття. А потім посадку жорстко накрили 152-міліметровою артою плюс задіяли скиди із дрона-бомбера. Загалом гаубиця зробила 17 пострілів. Перші три неприцільно, а решту 14 – по наших позиціях. Один зі снарядів влучив прямо в бліндаж, де ми четверо ховалися. Троє бійців отримали поранення. Мені один із осколків (розмірами як чайна ложечка) прошив руку. Але ми змогли вибратися звідти на своїх ногах, забрали й міномет, який теж посікло…
Після лікування й реабілітації Ворон повернувся в свій підрозділ і продовжує воювати. Він бачить, наскільки технології (особливо застосування дронів) міняють війну, однак знає й хорошу ефективність старої, класичної зброї.
– Рухома техніка, без сумніву, краща для дронів, але коли треба накрити площу під час масованого руху ворожої піхоти, міномет набагато ефективніший. Треба швидко уразити бліндаж? Тоді задійте дрон. А от якщо необхідно «викорчувати» важке укріплення, то це робота для нас. До того ж, міномет невразливий для РЕБу (радіоелектронна боротьба) і може спокійно працювати в сутінки чи туман, коли дрони не такі ефективні. Але в ідеалі ці два види зброї треба застосовувати паралельно, бо в них різні задачі.
Коли є можливість, Богдан слідкує за новинами, цікавиться політикою й економікою, тому тверезо дивиться на події в Україні.
– Не варто надіятися на Санта Клауса чи «Санта Трампа», котрий за помахом чарівної палички швидко закінчить війну. Треба бути готовими, що війна може затягнутися ще надовше. Особисто я готовий до цього і вірю в нашу перемогу. Звідки сили? Іншого вибору просто немає…
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів